Головна Література Василь Симоненко
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу
Что такое кэшбэк сайты? Подробное описание.

Это интересно

загрузка...
Сейчас 73 гостей онлайн

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Біографія

(1935 -1963)
Псевдонiми 
В. Щербань, С. Василенко, Симон

.

 


ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
 

Василь Симоненко народився в с Бiïвцi Лубенського р-ну на Полтавщинi 8 сiчня 
1935 р. Рiс без батька, мати працювала в колгоспi. Протягом 1942
1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи 
у Бiïвцях (1942
1946), решта 
у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946
1947) i Тарандинцях (1947
1952). У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, 
вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. 
Брав участь у лiтературнiй студiï iменi Василя Чумака (СIЧ).

У 1957
1960 рр. працював у газетi "Черкаська правда", потiм, у 1960
1963 pp.,
у газетi "Молодь Черкащини", власним кореспондентом "Робiтничоï газети", а також займався лiтературною творчiстю.
1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ. Вiн планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР, вийшла єдина його прижиттєва збiрка "Тиша i грiм".

У серединi 1962р. поета жорстоко побили працiвники мiлiцiï залiзничноï станцiï iм. Т. Шевченка (м. Смiла). У зв'язку з тим, що влада всiляко 
боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим.
13-го грудня 1963р. поет помер у черкаськiй лiкарнi (за офiцiйною версiєю, вiд раку), похований у Черкасах.
У 1964р. вийшла посмертна збiрка "Земне тяжiння" (книгу було висунуто на здобуття Державноï премiï УРСР iм. Т.Г. Шевченка 1965р. (посмертно), але 
лауреатом того року став М. Бажан). Минуло 15 рокiв офiцiйного забуття поета i у 1981 р. з'явилася книга вибраного "Лебедi материнства" з передмовою Олеся 
Гончара.
Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка, у 1995 р.
Навколо причин смертi В. Симоненка ходило чимало чуток. Пiзнiше В. Онойко згадував, що пiсля звiстки про затримання Симоненка за ним дозволили приïхати тiльки пiсля того, як у справу втрутився секретар Смiлянського мiськкому партiï. Коли Василь "сiв на переднє сидiння поруч з шофером, повернувся до нас i закотив рукава сорочки:Ось, подивiться...
Ми жахнулись: всi руки були в синцях.
А на тiлi, здається, нiяких слiдiв. Хоча били. Чим били, не знаю. Якiсь товстi палицi, шкiрянi i з пiском, чи що. Обробили професiйно. I цiлили не по м'якому мiсцю, а по спинi, попереку. [...] Коли везли туди (до камери), погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися, на колiнах повзатимеш". Проте офiцiйною версiєю смертi 28-рiчного поета так i залишилось повiдомлення про рак.
Протягом короткого життя В. Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, 
пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". У виданих одразу по ïх написаннi двох вiршованих казках для дiтей iдеологiчнi наглядачi не побачили "крамоли", хоч i "Цар Плаксiй та Лоскотон", i "Подорож у Краïну Навпаки" теж можна розглядати як своєрiдно адаптовану для дитячого сприйняття варiацiю "антидеспотичноï" теми.
Протягом п'ятнадцяти рокiв забороняли видання творiв В. Симоненка: пiдготовлене видавництвом "Молодь" "Вибране" поета "розсипали й по-живому шматували". Нарештi з горем та iнквiзиторським редагуванням 1981 р. вийшли його "Лебедi материнства". 
Твори Симоненка не друкувалися, а академiк Шамота все одно застерiгав: "Чимало в його доробку було незрiлого, iдейно нечiткого, не раз поет припускався перебiльшеного чи спотвореного вияву нацiональних почуттiв... Пiдносити творчiсть Симоненка як взiрець для лiтературноï молодi, мiряти Симоненком iнших поетiв, видавати його за приклад мужностi це треба рiшуче вiдкинути".

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Проте не жовч i ненависть народжують поета. Поета народжують гнiв i любов. Гнiв i любов народили Василя Симоненка. Великий, праведний гнiв проти приниження людини, знищення ïï людськоï гiдностi. Тому, можливо, центральною в творчостi поета вважається патрiотична тема  любовi до Украïни, ïï безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй), поєднана з iдеєю самоцiнностi, неповторностi людського "я". Сонет "Я" написано 1955р., задовго до вiдомого однойменного вiрша "Я": "Ми не безлiч стандартних "я", А безлiч всесвiтiв рiзних".

Тодi ж, у студентськi роки, буквально напередоднi офiцiйного "розвiнчання культу особи", з'явився ще один сонет "Поет" (3.2.1956, опублiкований тiльки 1988р.), де є й такi промовистi рядки:
"Не пiддавшись зарiбку легкому, Я не прислужував нiколи i нiкому".
А поетичнi шедеври "Ти знаєш, що ти людина...", "Де зараз ви, кати мого народу?..", "Украïнi", "Задивляюсь у твоï зiницi..." (рукописна назва "Украïнi"), "О земле з переораним чолом...", "Земле рiдна! Мозок мiй свiтлiє..." 
Ї нiби фрагменти однiєï виболеноïдуми про долю народу, синiвську вiдданiсть йому, готовнiсть до самопожертви задля його визволення й розквiту. Не дивно, що саме цi вiршi зазнали найбiльших цензурних та редакторських втручань (а часом  i авторських пом'якшень). Написанi з позицiй морального максималiзму, твори В. Симоненка не могли бути надрукованi навiть у перiод "хрущовськоï вiдлиги". 
Повiсть "Огуда", вiдома в рiзних варiантах (частина ïï публiкувалася i як оповiдання), художньо пiдтверджує, що психологiчно (як i фiзично) В. Симоненко зазнавав пильноï уваги охоронцiв режиму. Пiсля його смертi незавершеним лишився кiносценарiй "Бенкет небiжчикiв". Проза В. Симоненка, своєрiдна й багатообiцяюча, є прямою попередницею новелiстики Григора Тютюнника, вона заслуговує на почесне мiсце в контекстi розвитку епiчного свiтовiдображення свого часу. У дитячiй, на перший погляд, казцi "Цар Плаксiй та Лоскотон" розповiдається про красиву краïну з трагiчною назвою "Сльозолий",  якою править цар Плаксiй, якому радiсть приносили тiльки людськi сльози:
Хто смiявсь

Ї вони хапали I нагайками шмагали.Так що в царствi тому скрiзь Вистачало плачу й слiз. .
Але, як i в будь-якiй казцi, злий цар боïться за трон i свою владу, тому що вiдчуває себе безпорадним перед силами добра. Так i тут, Плаксiй боïться i ненавидить Лоскотона за те, щоВiн приходив кожний вечiр 
Хай чи дощ iде, чи снiг 
До голодноï малечi I усiм приносив смiх.
Довго цар мрiяв спiймати й покарати Лоскотона, аж нарештi пiдступний капiтан Макака схопив захисника знедолених, коли той мiцно спав. Лоскотона кидають за грати. Але поки царськi пiдлеглi святкували весiлля капiтана Макаки з дочкою царя, батраки й робiтники врятували свого захисника Лоскотона. З'явившись у царському палацi, Лоскотон залоскочує царя на смерть, виганяє його дочок i синiв за межi царства.
Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же вiн живе й понинi, Дiтямносить щирий смiх В розмальованiй торбинi, В пальцях лагiдних своïх.
Отже, як i будь-яка казка, оповiдь завершується перемогою добра над злом. Але незвичайнiсть цього твору полягає в тому, що казка В. Симоненка "Цар Плаксiй та Лоскотон" насправдi критикує тоталiтарний лад у державi, а значить, зважаючи на час написання твору i на характер усiєï творчостi поета, дає право стверджувати, що красива краïна, де ллються сльози, Украïна. А оптимiстичний фiнал казки дає надiю, що колись i ця краïна також стане щасливою.

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
ОСНОВНI ТВОРИ:


Казки "Цар Плаксiй та Лоскотон", "Казка про Дурила", "Подорож в Краïну 
Навпаки", збiрки поезiй "Тиша i гром", "Земне тяжiння", "Лебедi материнства", 
збiрка оповiдань i новел "Вино з троянд".

 
додати

Комментарии 

 
-1 #68 хуй 2014-03-03 21:11 иди нахуй сука Цитировать
 
 
-1 #67 voron-5 2013-11-21 23:30 класний сайт Цитировать
 
 
-1 #66 ГАЛИНА 2013-11-16 03:04 Цитировать
 
 
-1 #65 Катюша Савичева LOVE 2013-03-14 21:59 Прекрасный сайт! Спо… его хозяину!А писатель - замечательный!! ! LOVE ЕГО! Цитировать
 
 
0 #64 у 2013-03-04 21:34 Цитировать
 
 
0 #63 nik 2013-02-21 21:51 Цитировать
 
 
0 #62 ФіСтАшКа 2013-02-13 23:32 Хорошо,может быть,но мало… Цитировать
 
 
+2 #61 Юрій 2012-09-01 00:55 Взагалі, ставити форуми під такими статтями це всерівно що метати бісер перед свиньми. Яка би висока тема в інтернеті не виставлялася на форум, завжди знайдеться якесь недолуге, недовчене і недорозвинуте ЧМО, в якого в черепі тільки круті тачки, пару кадрів з порнухи і вміння шпіляти в каунтер страйк, і все що воно може видати зі свого лексикону тільки пару матюків під любою темою. Ясно що Воно не розуміє навіть і десятої частини значення слів, а не те що поетичні метафори… Шановні модератори, будьте добрі, не давайте свиням можливості топтатися по бісеру…для спеціалістів з недолугих дискусій є море інших форумів… Коли читаєш ці коментарі, то таке враження, що ти присутній при шабаші сатаністів на могилах… Цитировать
 
 
-3 #60 Арина 234@mail.ru 2012-04-12 19:57 мало!!!!!!!!!!! !!! Цитировать
 
 
0 #59 Цибуля 2012-04-11 22:25 Для рефирата пiдiйде.Читаты теж класно. Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...