Головна Література Лілія Шитова Наш моральний вибір
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 103 гостей онлайн

Наш моральний вибір

...Ідуть жнива, дні, по вінця налиті щедрим сонцем, трудовим героїзмом, золотом добірного зерна. Зерна, що теплими струменями ллється і ллється з комбайнів у машини, живими, дихаючими горами виростає на токах, любовно і ніжно пересипається з долоні в долоню хлібороба. І тоді його засмагле обвітрене обличчя світлішає, стає напрочуд лагідним і добрим. Ніби на долоні зважує не зерно врожаю, а долю людства. Що ж, певно так воно і є. Певно, цей самовідданий трудівник Землі має на те право.
Хліб... То найперший, найгеніальніший винахід людини. Пам'ятаєте: «Першим був не пророк і не геній, першим був простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і між іншим хлібину спік...»
Не знайти, ні, не знайти достойного слова, щоб воно могло остодзвонити славу хлібові, а отже, й хліборобові, щоб оспівати руки, що пропахли хлібом, руки, котрі колос у жнивну пору виціловує.
Ми з дитинства пам’ятаємо незабутні слова геніальної Лесі Українки: "Благословен той, хто хліб дає". І в кожному з нас із самісінького дитинства живе любов до хліба, як до найвищої святині держави.
Ще в дитинстві ми засвоїли: коли восени і напровесні дощик падає на землю – бути з хлібом. Бо в її лоні, мов під серцем матері, визріває зерно. І земля щедро підніме його над собою міцним колосом, покличе на жнивне поле людину, і людина бережно зріже серпом той колосок, щоб змолоти борошно і спекти хліб. І ми раділи кожній дощинці, що віддзеркалювалась у сонці, кожному колоскові і зернятку.
Ми знали, і наші діти повинні знати: то неправда, що хліб легкий – він важкий, дістається нам важкою працею народу. То неправда, що хліб дешевий, він дорогий.
Немає у світі нічого дорожчого за хліб.
Немає для нас кращого свята, ніж свято врожаю, красивішого, дорожчого серцю вінка, як вінок з колосся пшениці, що ним увінчують жниварів.
Ми пам'ятаємо крихітний і твердий, не розіб'єш, воєнний хліб, а наші діти, хай вони прочитають про нього в книгах, побачать в музеях.
Ми пам'ятаємо чорну післявоєнну ріллю, яка прагла зерна, щоб родити хліб, і солдатки-вдови засівали її руками з пелени, і не могли засіяти. Та все ж, наперекір усьому, земля родила той, хай бідний, худий хліб, але то він врятував дітей від голодної смерті.

Прощай, небесна доле моя вбога!
Прощай печаль і роздуми сумні!
Це, Земле, ти кричиш у глибині,
І стогін твій – моя свята дорога!

Святою дорогою назвав поет Микола Вінграновський стогін Землі. Святою дорогою став він і для всіх нас.
Земля родила хліб. Хліб рятував, хліб воював, хліб боровся за мир. Немов красиву легенду на уроках у школі розповідають вчителі історію про те, як Геннадій, син академіка Лук'яненка, зберіг у роки окупації зернятка сорту «Безостої», виведеної батьком, і як по війні той десяток зерен заколосився тисячами гектарів полів.
Хвилювалися моря пшениць, нагадуючи батькові про сина, закатованого фашистами, нагадуючи людям, яка йому, хлібові, висока ціна – життя.
Це вже пізніше угорець Ласло Сунич, учень Павла Пантелеймоновича Лук'яненка, запитає у його ж учня Юрія Пучкова, чи можна вивести формулу хліба.
– Можна, – відповість Пучков. – В хлібові є білки, вуглеводи, жири, амінокислоти. Напевно, вся таблиця Менделєєва. Уявляєте, яка вийде формула, коли її записати на папері? А коротко її можна висловити: життя!
Що ж, краще не скажеш. Але головне, щоб це зрозуміли. Щоб зрозуміли не тільки ті, хто хліб творить, вони йому ціну добре знають, а всі люди, на чиєму столі щодня, і в будні і свята, з'являється рум'яний, запашний хліб.
Щоб знали друзі: з хлібом-сіллю на рушнику, вишитому ніжними жіночими руками, наш народ зустрічає дорогих гостей.
Щоб пам'ятали недруги: хліб наш народ уміє захистити. Життя – життям.

Дорожіть кожним днем
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Василь Симоненко

Всі ми з вами добре розуміємо, що інтелект людини, її розвиток, фізичні, моральні й інші потенції залежать від того, як вона розпоряджається своїм часом, як з дитинства її навчили дорожити ним. І мірилом цінності часу є не його кількість, а наповненість змістом, тим, на що він затрачений.
Основою нашого життя є праця. В ній виховується і гартується людська особистість. Для її гармонійного розвитку потрібний і вільний час, який людина має право використати на свій розсуд. І залежить те, як вона це зробить, передусім, від її життєвих установок, ідеалів, здібностей, зрілості.
Ви ніколи не задумувались над цим? Певно, ні. А як це важливо! Полічити, подумати, скільки хвилин, годин, днів ми розтринькуємо марно, а часом і на шкоду собі. Письменник Д.Гранін написав повість про чудового вченого і дуже цікаву, неординарну людину Любищева, який з бухгалтерською скрупульозністю записував витрати кожної хвилини свого життя. Його називали диваком, насміхалися, і тільки, коли вченого не стало, зрозуміли, яку цінну послугу людству зробив він, хронометруючи кожну хвилину свого життєвого часу, і які тут виявилися резерви.
Отже, дорожити потрібно кожною хвилиною свого і робочого, і вільного часу. Використаний плідно, він невпинно збагачує людину.
Про бюджет робочого часу скажемо коротко: весь він повинен бути відданий роботі. Уявіть, скільки буде розбазарено робочих днів і місяців, якщо ми, кожен з нас, витратить на розмови, зайві ходіння хоча б одну хвилину... Додамо до цього, що вартість кожної робочої хвилини в загальному бюджеті дуже висока. Це недодані тисячі тонн сталі, нафти, хліба, недоодержані знання і досвід.
Всіма засобами потрібно виховувати у кожної людини, тобто у нас всіх разом, свідоме ставлення до використання робочого часу, підвищення ефективності його віддачі, а також вчити і сприяти розумному використанню вільних від роботи годин.
У нашій області є чудові умови для організації відпочинку на всі смаки, потреби і уподобання. Наш край — один із найбагатших історичними місцями, природою, в цьому нам можуть позаздрити жителі багатьох міст і сіл країни.
І заздрять. Приїжджають з усіх кінців України, і не лише України, щоб побувати в наших музеях, пройти по місцях історичних битв, відпочити біля рік, подихати лісовим повітрям.
А ми? Серед нас є багато людей, які розуміють, що час, відведений для відпочинку, – це час всебічного розвитку своїх можливостей, час самовдосконалення і зміцнення здоров'я, родинних стосунків. Але давайте тверезо поглянемо на факти. Скільки у нас ще є людей, які живуть за принципом: «Мій вільний час. І використовую його, як хочу».
Звісно, так легше. А звідси — п'яні дебоші вдома, хуліганські вчинки в громадських місцях.
Ні, той, хто думає, що вільний час – це особиста справа кожного, дуже помиляється. Кожна людина – член нашого суспільства. А суспільству, тобто нам з вами, не байдужа атмосфера, в якій ми живемо. І на роботі, і на вулиці, і вдома.
І вільний час, як нас вчили класики, може вважатися мірилом суспільного багатства тільки за умови, коли він використовується в інтересах всебічного розвитку людини, її здібностей, для примноження матеріального і духовного потенціалу всього суспільства.
Спинимось лише на окремих елементах структури вільного часу.
Загальновідомо, що значну частину бюджету вільного часу люди використовують для підвищення освітнього і культурного рівня.
Цікава деталь: всі ми розуміємо, що, зрештою, така форма використання вільного часу працює на суспільство, але не завжди охоче йдемо назустріч. Заочники, вечірники, гуртківці завдають нам багато клопоту, краще, мовляв, без них. А чи краще? Якщо зважити навіть на сьогочасну вигоду – не завжди. Скільки б милих хлопців не заглядало в чарку, не тинялося по підворітнях, не стукало б в доміно, скільки гарних дівчаток здобуло б професію, стало міцніше на ноги. Але й самим, тим, хто боїться труднощів, додаткових навантажень, варто також задуматися. Вчиться ж, працює над собою товариш! А ти чим гірший? Витрати часу на навчання, на роботу над собою завжди окупаються...
А скільки в структурі нашого вільного часу займають театр, кіно, телебачення, книга? Скільки часу й на що саме віддаєте ви? Бо тут, безперечно, важливо не тільки скільки, а й що дивиться, що читає людина. Просидіти весь день біля телевізора ще не означає культурно і раціонально провести час...
А всі форми творчості! Як багато значить у житті, коли людина зайнята творчою діяльністю. Раціоналізатори, винахідники, учасники художньої самодіяльності, спортивних змагань, яким багатим духовним життям живуть вони, скільки роблять корисного, прекрасного.
Ми цінуємо людину передусім по праці в колективі. І це правильно. Але в структурі вільного від роботи часу є ще й час, який необхідно витратити на інші види праці, зв'язані, насамперед, з задоволенням власних потреб і потреб сім'ї. Домашня робота, вона теж необхідна суспільству. І в домі, і на подвір'ї, і в городі, зважаючи, де людина живе, в місті чи в селі. Головне, щоб не росла білоручкою, не жила споживачем, за рахунок батьків чи інших членів родини. Велику роль у становленні особистості відіграє виховання потреби бути корисною людям, вміти обслужити повністю себе, допомагати іншим.
Отже, бережіть кожну хвилину, дорожіть кожним прожитим днем, кожною миттю життя. Воно у людини одне, і прожити його треба творцем, а не спостерігачем, будівником, а не споживачем. Щоб потім не шкодувати за змарнованими роками. Адже, як писав Василь Симоненко:
Минуле не вернуть,
Не виправить минуле.
Вчорашнє ніби сон,
Що випурхнув з очей.
Як луки навесні
ховаються під мулом,
Так вкриється воно
пластами днів, ночей.
Але воно живе —
забуте й незабуте,
А час не зупиняється,
а молодість біжить,
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново
по-іншому прожить.

Отже, якими нам бути
Ми народились в муках, щоб родити,
Синами обезсмертити свій рід,
Щоб квітував на диво всьому світу
Козацький геніальний родовід!
Василь Симоненко

Отже, якими ми повинні, якими хотілося б нам бути? Яким повинен бути кожен з нас?
Ми повинні бути впевненими в собі, своїх товаришах, в своїй країні – тільки оптимісти, люди, які вірять в себе, в свої сили, в ідею, здатні вершити великі справи.
Ми повинні бути життєрадісними. Яке це велике щастя – жити на землі, дихати свіжим повітрям, ходити з гордо піднятою головою, а не плазувати. Жити треба радісно, сіяти навколо себе, дарувати іншим радість. Песиміст – він здатний зіпсувати настрій не лише собі, а й тим, хто поруч. А що таке людина без настрою на роботі, в сім'ї, в колі друзів?
«Щось дуже багато розвелось серед нас нитиків, людей незадоволених всім на світі, тих, які увірували, що їм не додається всіма: суспільством, колективом, батьками, дітьми, дружиною, і які ні разу себе не запитали, а що я особисто зробив для суспільства, який я у колективі, сім'ї? Кому від мого існування стало радісніше жити?» – це рядки з одного листа. Скажемо відверто: нам така точка зору імпонує. Давайте ж будемо творити і дарувати іншим радість – животворне джерело добрих справ.
Будьмо привітними. На Сході кажуть, що привітність – той золотий ключик, яким легко відкриваються залізні замки людських сердець. А як легко живеться, як гарно працюється поруч з людьми з відкритим серцем, толерантними і шляхетними.

Хай буде все побачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить.

Візьмемо ж на озброєння це, на перший погляд, просте висловлювання мудрої Ліни Костенко.
Будьмо уважними і шанобливими – без поваги до людини, навіть до найменшої істоти, не можна побудувати справедливе суспільство.
Будьмо скромними, але сильними, добрими, але принциповими, порядними, чуйними, старанними, ввічливими. Вміймо прощати слабкість, але не підлість, не вміймо наносити образи, принижувати людську гідність. Письменник Герман був великим психологом і серед найнеприємніших людських якостей він називав здатність принижувати гідність інших. При вас принизили людину? І ви опісля цього подаєте руку нахабі? І ви дозволили в своїй присутності це зробити? Гадаємо, цього з вами більше не трапиться...
Не будемо хвальками – хвальків так мудро висміює народний гумор. А ми, скількох хвальків, зарозумілих, пихатих поставили на місце?
Хвилиночку, щось ми дуже часто зустрічаємося з необхідністю боротися з зарозумілістю, чванством, зверхністю, якими особливо відзначаються ті, кому батьки створили всі умови для тепличного зростання, кому поспішливо надали посаду, якої ще не заробив, ті, хто просто живе не за свій, а за державний, тобто, за наш з вами рахунок. Дехто з них відносить себе до інтелігентів...
Втім, щодо інтелігентності, то між цим поняттям і людьми зарозумілими, пихатими – прірва. Бо інтелігентність – це й спосіб життя: безкорисливість, скромність, душевна порядність, працелюбність. Приєднаємо ж ці риси до тих, які ми б воліли бачити в собі і в інших.
І ще одне, елементарне, але від цього не менш, як нам здається, важливе. Хай чоловіки залишаються чоловіками, з усіма чоловічими якостями: мужністю, надійністю, лицарством, вмінням взяти на себе тягар і відповідальність, не зламатися, не знітитися перед труднощами, хай сім'ї бачать в них главу і опору.
Хай жінка, ким би вона не була, – вчителем чи агрономом, трактористкою чи лікарем, залишається жінкою – матір'ю людського роду, хранителькою сімейного вогнища, сіячкою всього світлого, мудрого, доброго, красивого.

Працювать, працювать безумовно.
Жодній хвилі нема вороття.
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя.

Пам'ятаєте ці слова Володимира Сосюри?
Кожен, допоки б'ється серце, має заповнювати свою золоту анкету життя.
Хай у кожного з нас буде світла мета у житті. І чесний шлях у її досягненні.
Щодо честі. По каналу духовного відродження "Культура" українського радіо (як жадь, що в країні нічого не зроблено для того, щоб цей державотворчий і по-справжньому духховний канал могли слухати всі наші люди) передавали інтерв’ю вченого про педагогіку добра. На запитання, що він найбільше цінує в людині, вчений відповів: "Чесність".
Отже, якщо ми будемо чесними — перед собою… людьми, світом, то й будемо такими, якими... нам треба бути.


 
додати

Комментарии 

 
-1 #29 биб биииииб 2013-03-12 23:47 Цитировать
 
 
0 #28 alex 2012-04-09 16:56 thank you Цитировать
 
 
-2 #27 настя 2012-04-05 21:39 Очень полезный сайт, много хорошей информации. к написанию сочинения помогает безупречно! Цитировать
 
 
-1 #26 Gfif 2012-04-04 23:42 Цитировать
 
 
-1 #25 Кристина 2012-03-02 00:35 Очень полезный сайт, много хорошей информации. к написанию сочинения поможет безупречно! Цитировать
 
 
-1 #24 мирося довга* 2012-01-24 21:26 крутоооооооо : Цитировать
 
 
-1 #23 вика 2012-01-16 22:23 клас хоть написала те шо потрібно))) Цитировать
 
 
-2 #22 Виктория 2011-12-21 19:47 Большое спасибо, напишу сочинение и для себя выводы сделаю… Ещё раз большое спасибо Цитировать
 
 
0 #21 Максим 2011-12-04 17:25 азмем так много и замудрено Цитировать
 
 
0 #20 Юля 2011-11-30 22:20 може бути Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить