Головна Південна Америка Істрія Південної Америки Вступ до історії Південної Америки
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 39 гостей онлайн

Вступ до історії Південної Америки

історія Південної АмерикиПриродні умови Південної Америки різноманітні й контрастні. По характеру будови поверхні на материку виділяються дві частини. На сході по більшій частині переважають низинні, піднесені рівнини й плоскогір'я, на заході

 

- найдовші гірські ланцюги Анд. Формування Анд почалося ще в палеозої й не закінчилося дотепер. Анди продовжують підніматися, викидаються вулкани, відбуваються сильні землетруси.

Природні умови Південної Америки.

Південна Америка - найвологіший материк Землі. Достатку опадів сприяють Анди, що перепиняють шлях західним вітрам. Тут є густа річкова мережа, у тому числі й найбільші на земній кулі ріки - Амазонка й Парана. В Андах на висоті 3800 м лежить найбільше високогірне озеро світу - Тітікака.

У зв'язку з перевагою на континенті жаркого вологого клімату, в Південній Америці широко поширені ліси й порівняно мало пустель і напівпустель. Дуже різноманітний високогірний клімат Анд. Він змінюється й при підйомі від підніж гір до вершин, і при прямуванні від Північних Анд до Південних.

Південна Америка багата родовищами корисних копалин. В Андах розташовані найбільші родовища мідних руд, срібла, олова, свинцю. Є запали золота. Це сприяло досить ранньому розвитку тут металургії.

Зона високих цивілізацій стародавності в Південній Америці займала область Центральних Анд. Зі сходу Центральні Анди обмежені лісами басейну Амазонки, із заходу - океаном. Північну периферію утворює територія сучасного Еквадору. На півдні Перу й у Болівії область древніх цивілізацій простиралася приблизно до 17 градусів ю.ш. Однак з початку I тис. до н.е. Південні Анди, за винятком центральних районів Чилі й східних схилів аргентинських Анд, входили в орбіту культурного впливу центральноандських цивілізацій.

Господарська діяльність людини в Андах можлива аж до висоти 4,5 км. На плоскогір'ях Центральних Анд, ізольованих від впливу океану, розташовані сухі гірські степи й напівпустелі, які називають пуною. Пуна ділиться на нижню, придатну для землеробства, і верхню, придатну лише для випасу худоби. На центральних плоскогір'ях Анд, розташованих у тропічному поясі, повітря винятково чисте і сухе. Мала кількість опадів випадає у вигляді снігу навіть улітку. Погода міняється не тільки по сезонах, але й протягом доби, до того ж різко й по кілька разів. Людина важко переносить такий клімат. Пуна простягнулася від північного Чилі до центральних районів Перу. Далі в напрямку до Еквадору її поміняють альпійські луги, іменовані в Південній Америці парамо. Пуна і парамо різняться рельєфом, кліматом, флорою й фауною, тому ці зони освоювали в стародавності різні групи племен.

Своєрідність природного середовища на крайній півночі Перу (пустеля, змінювана саваною, й більш теплі води Тихого океану) у порівнянні з більш південними районами, значно вплинуло на хід етнічних і господарських процесів. Нескоримою перешкодою виявилася дана ділянка для одомашненої на плоскогір'ях Болівії й Перу холодолюбивої альпаки (рід лам).

Нижче Пуни розташовуються більш теплі долини й котловани, які, в основному, відрізняються посушливим кліматом, тому розвиток землеробства тут вимагав зрошення. Східні схили гір займають холодні, дощові райони з бідними ґрунтами. Розташовані нижче лісові райони не входили в зону поширення центральноандської цивілізації, але їхнє населення іноді проникало на захід, зігравши відому роль в історії древнього Перу.

Природні ресурси Центральноандської області значно багатші Мезоамерики. Тут були необхідні умови для розведення картоплі й інших гірських коренеплодів, кукурудзи, гарбуза, кіноа, квасолі. На узбережжі - для вирощування бавовнику й тропічних коренеплодів: солодкого маніоку, батата й інших. Були й передумови для розвитку скотарства - дика лама.

Нижній пояс гір, звернених до Тихого океану, посушливий і розсічений крутими ущелинами. Населення тут майже немає. Далі починається прибережна рівнина. На півночі Перу вона досягає завширшки 50 км. Холодна течія Гумбольдта визначає особливості клімату узбережжя. Тут не пекуче літо й зима слабко різняться по температурі. Життя на узбережжі зосереджене там, де на рівнину виходять гірські річки або є джерела підземних вод. Оазиси відділені один від іншого ділянками пустелі шириною 20-40 км. Вони родючі й сприятливі для життя. Завдяки надходженню живильних речовин у берегів Перу зложилася одна із найбагатших у світі біосистем морських організмів. Риби тут було так багато, що нею вдобрювали поля. Вилов усього лише одного відсотка цих запасів у рік забезпечує існування більше ста тисяч чоловік, причому без яких-небудь додаткових джерел харчування. Таким чином, населення Центральноандської області розташовувало значно більш надійними джерелами білкової їжі, ніж індіанці Мезоамерики. А саме відсутність надійних джерел білкової їжі стало великим гальмом у розвитку Мезоамерики.

природні умови Південної АмерикиРозподіл природних ресурсів обумовило просторову структуру центральноандської цивілізації. Із самого початку в ній намітилися два відносно незалежних центра. У горах найкращі можливості для розвитку виробничого господарства існували на півдні області в басейні озера Тітікака. Тут розташовані великі пасовища й поля. Чимале економічне значення мало безпосередньо і само прісне водоймище. Гірські райони Еквадору трохи відставали в розвитку, набувши важливе значення лише при інках.

На узбережжі центр розвитку був зміщений до півночі. Оазиси тут найбільш великі, а море найбагатше. Крайній південь узбережжя Перу перебував під сильним впливом культур басейну Тітікаки. Гірські ж райони на півночі перебували під впливом прибережних культур. Найбільш складний характер культурна взаємодія мала в центральному Перу.

У цілому культурна розмаїтість у Центральноандській області в стародавності була дуже велика. Ділянки родючих земель тут розділені пустелями й гірськими хребтами, а переважно землеробські райони перемежовуються з переважно скотарськими. Рівень розвитку індійських племен, що населяли цю територію був неоднаковий. Варварська периферія глибоко вклинювалася в зону високих культур. Все це й створювало винятково складну й динамічну систему Центральноандської цивілізації.

 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить