Головна Південна Америка Докласичний період Найдавніше населення Центральної області Анд
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 194 гостей онлайн

Найдавніше населення Центральної області Анд

 

древні поселення та цивілізація в АндахНайбільші древні поселення людей у Центральноандської області (Південна Америка) відноситься до XII-XI тис. до н.е. Розташовувалися вони переважно на заході, де можливості полювання були сприятливішими. Люди жили

осіло протягом цілого року. Вони полювали на мастодонтів, використовували багато десятків видів рослин, у тому числі вживали в їжу бульби дикої картоплі. Останнє сприяло першим землеробським досвідам.

ДО VIII тис. до н.е. з'являються селища на морському березі, що належать збирачам молюсків. Життя населення цих селищ була тісно пов'язана з морем, і саме розвиток рибальства сприяв тут становленню цивілізації. До цього ж часу відноситься й вирощування перших культурних рослин, насамперед квасолі.

Приблизно з VII тис. до н.е. мешканці гірських районів стали розвивати такі методи полювання на викун’ю й гуанако (різновиди диких лам), які в підсумку привели до одомашнювання цих тварин. Гуанако послужили основою для домашніх лам, а їхнє схрещування з викун’ї привело до появи альпаки. У цей же час жителі Перу починають вирощувати гарбуз і перець. І все ж таки в цілому економіка Центральних Анд продовжувала залишатися присвоюваючою.

Перелом відбувся наприкінці IV - початку III тис. до н.е. В IV тис. до н.е. на узбережжі Перу почали вирощувати бавовник. Зв'язано це було з необхідністю налагодження ефективного лову риби за допомогою дрібноклітинкової сітки. Освоєння техніки плетива сіток з бавовняного волокна привело до швидкого розквіту прибережної культури з початку III тис. до н.е. Човни робили з очерету, а поплавці до сіток - з легких плодів гарбуза - горлянки.

До середини III тисячоріччя до н.е. у прибережних районах відноситься початок вирощування тропічних коренеплодів - солодкого маніоку, батата та деяких інших. Перехід до нових форм господарства привів до чисельного росту населення (приблизно в 30 разів у порівнянні з попереднім періодом) і змінам в образі його життя. На центральному й північному узбережжі Перу з'являються села рибалок і хліборобів, що живуть у прямокутних будинках з каменю й глини. З кінця III тис. до н.е. будівлі суспільно-культового призначення здобувають монументальний вигляд. Деякі піраміди, побудовані неподалік від Ліми на початку II тис. до н.е., належать до числа наймасивніших і найвищіх споруджень Південної Америки.

малюнки на пірамідах у Південній Америці

У гірських районах з кінця IV тис. до н.е. також починається перехід до нових форм господарства. Тут вирощували квасолю, гарбуз, кіноа. Відома була й кукурудза, однак її врожайність аж до I тис. до н.е. залишалася низкою й істотної ролі в житті племен вона не грала. Розвиток виробляючих форм привів до поступового складання бульбоносно -скотарського типу господарства. Широке впровадження картоплі починається із другої чверті II тис. до н.е. До середини I тис. до н.е. одержує поширення домашні альпака й лама. Спочатку вони з'явилися в південних районах, у зоні пуни, пізніше й в інших районах, у тому числі й на Тихоокеанському узбережжі. Ці тварини цінувалися насамперед за те, що давали вовна й могли використовуватися для перевезення вантажів. Калом лам здобрювали поля.

До початку I тисячоріччя до н.е. з Мезоамерики в Центральні Анди поширилася кукурудза, що істотно доповнила раннє землеробство, що існувало. До рубежу нашої ери в Перу були введені в культуру практично всі рослини, які вирощувалися тут і до приходу іспанців. Була вирішена й проблема зберігання врожаю. Зернобобові культури зберігалися у звичайних ямах, засипаних зверху піском. З картоплі, шляхом вимочування й виморожування, готували сухий крохмаль (чуньо). Заготовляли взапас і м'ясо, що називалося в сушеному виді чарки.

У Центральних Андах були відсутні умови для поширення екстенсивного перелогового землеробства. Майже кожний клаптик землі вимагав складної й трудомісткої обробки, але зате давав стійкі й високі врожаї. У теплих долинах і в оазисах узбережжя збирали по два і по три врожаю в рік. Із середини II тис. до н.е. з’являються: штучне зрошення, терасування схилів (з одночасним регулюванням поливу), устрій посівів у виїмках або на грядках з метою використовувати підґрунтові води або, навпаки, уникнути перезволоження. На початку нашої ери на узбережжі вже створюються єдині, в межах цілих долин, зрошувальні системи. На прилеглих до озера Тітікака заболочених рівнинах широке застосування одержує система грядкових полів ( вару-вару), що давала втроє більш високий врожай картоплі, ніж на звичайних ділянках.

індіанці Болівії і Чилі малювали

До середини II тис. до н.е. індіанці гірської Болівії або півночі Чилі відкрили виплавку міді з окислів. Тоді ж тут з'явилося й золото. Тисячоріччям пізніше металургія стала відома на півночі Перу. Посудини й прикраси із золота й срібла, знайдені в похованнях північного узбережжя свідчать про чудове володіння майстрів технікою обробки дорогоцінних металів. Саме тут, на узбережжі, до початку нашого тисячоріччя, одержали значне поширення бронзові ґрунтообробні знаряддя.

Всі ці зміни свідчать про неухильний технологічний прогрес древнього Перу.

Перейшовши наприкінці IV - початку III тис. до н.е. від полювання й збирання до землеробства, скотарства й рибальства, освоївши ткацтво, виробництво кераміки, металургію міді, а потім бронзи, індіанці Центральних Анд відкрили для себе раніше невідомі способи експлуатації навколишнього середовища. Розробка методів тривалого зберігання харчових продуктів, перевезення вантажів по суші на ламах, а по морю - на бальсових плотах, створення системи передачі інформації в часі (за допомогою кіпу) і в просторі (служба гінців-часки) дозволяли домогтися високої ефективності у використанні ресурсів навколишнього середовища. Прогрес господарства й технології забезпечив зріст населення, появу усе більших колективів людей, зв'язаних рішенням загальних завдань, що підтримують між собою усе більш тісні й постійні зв'язки. Подібний шлях розвитку закономірно вів до ускладнення соціальної організації. У районі Центральних Анд і в, так званої, Проміжної (Циркумкарибській) зоні розквітають унікальні цивілізації Чавін, Сан-Агустин, Паракас.

 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить