Після укладення Мюнхенської угоди 1938 р. влада празького уряду над Закарпаттям стала номінальною. Услід за Словаччиною 11 листопада 1938 р. Закарпаття здобуло автономію в межах Чехословацької держави. Після нетривалої боротьби з місцевими москвофілами
 адміністрацію краю очолив лідер карпатських українофілів Августин Волошин. У Закарпатті почалася розбудова автономної української держави. Як і в Словаччині, українофіли Закарпаття в цьому процесі намагалися спертися на підтримку гітлерівської Німеччини. Тому у своїй державотворчій діяльності старанно копіювали модель фашистської держави: була утворена єдина партія — Українське національне об'єднання (УНО), діяльність всіх інших політичних угруповань, зокрема проугорських, жорстоко придушувалась, почалось будівництво концентраційних таборів. Для захисту краю була створена воєнізована організація Карпатська Січ. Завдяки цим заходам УНО на виборах до сейму набрало 92 % голосів виборців, що брали участь у голосуванні.
Повна ліквідація Гітлером Чехословацької держави у березні 1939 р. та початок агресії Угорщини з метою загарбання Закарпаття спричинило те, що на засіданні сейму УНО здійснило відчайдушну спробу врятувати українську державність в краї: 15 березня була проголошена незалежність Карпатської України, президентом якої став А. Волошин.
Незалежність проіснувала лічені години. Угорські війська, підтримувані Гітлером (для якого більше важила дружба з Угорщиною, а не з Закарпаттям), 14 березня вторглись у Закарпаття і, за кілька днів окупували край. Досвід короткого існування української державності в Закарпатті став першим свідченням того, що спроба вибороти українську незалежність за допомогою нацистської Німеччини є безперспективною справою.
|
Історія України 
Комментарии
Кто ещё не видел, смотрим здесь, ребята - HD17.RU Цитировать
Кто ещё не видел, смотрим здесь, ребята - HD17.RU Цитировать