Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Холодний Яр
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 574 гостей онлайн

Золота Підкова Черкащини - Холодний Яр
Холодний Яр – це назва лісового урочища площею понад 7 тисяч га неподалік відомого Мотронинського монастиря, з якого розпочалась славнозвісна Коліївщина. Ця назва стала відома завдяки поезії Т.Г.Шевченка “Гайдамаки” 1841 р. До того часу лісовий масив, що займав велику територію уздовж Тясмину і тягнувся аж до Суботова, мав назву “Мотронинський ліс”.

Мотронинський монастир


  Відвідувачів сучасного Холодного Яру завжди цікавить розташований тут Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир, документальна історія якого починається з 1568 р. Саме тоді монастир  
розпочав свою діяльність завдяки заходам митрополита Іони Протасовича. Спочатку відправи відбувалися у невеличкій каплиці, а обитель звалася Мотронинським скитом. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний закріпив за монастирем землі і угіддя, надав кошти на спорудження соборної церкви. Київський митрополит Сильвестр Косов 11 січня 1648 р. своїм коштом спорудив монастирську трапезну церкву. Управителі монастиря почали іменуватися ігуменами. 
  У подальшому монастир користувався заступництвом гетьманів України - Петра Конашевича-Сагайдачного, Богдана та Юрія Хмельницьких, Петра Дорошенка, київського митрополита Йосифа Тукальського. Монастир неодноразово руйнувався турецькими, татарськими і польськими військовими загонами. Мотронинський монастир традиційно підпорядковувався Переяславській єпархії, хоч розміщувався на Правобережній Україні, яка від часів Андрусівського договору 1667 р. перебувала під владою Речі Посполитої. Тривалий час стосунки між монастирем і польською адміністрацією були відносно лояльними і стриманими. У 1717 р. на прохання Переяславського єпископа Кирила Шумлянського староста Чигиринський князь Ян Яблонський підтвердив давні права Мотронинського монастиря на володіння землями. У 1735 р. у монастирі була побудована соборна дерев’яна Троїцька церква.
  Наприкінці 1760-х рр. Мотронинський монастир та його околиці стають осередком, де кучкувалися ватаги повстанців. Цьому сприяли, зокрема, вигідне стратегічне розташування монастиря, глибокі яри і байраки. Тут перебували Максим Залізняк, Семен Неживий та інші козацькі поводирі, посланці із Запорозької Січі. У часи Коліївщини Мотронинський монастир зазнав неодноразових нападів польських і російських каральних загонів та численних зграй грабіжників, що видавали себе за гайдамаків. Монастир було зруйновано, знищено багато історичних реліквій, церковних коштовностей, старовинних грамот і гетьманських універсалів та стародруків. Однак у 1770-х рр. монастир швидко відновлює своє господарство, володіючи великими земельними угіддями, рибними ставками, млинами, пасіками, хуторами, що дає змогу досить інтенсивно вести розбудову монастиря.
  В цей час ігуменом Мотронинського монастиря був Мельхіседек Значко-Яворський – відомий захисник православної віри на Україні.




  Золота Підкова Черкащини - Холодний ЯрІгумен Mотронинського монастиря 
 Мельхіседек Значко-Яворський
  
 
  Дерев’яна Троїцька церква проіснувала до 1800 р., коли через ветхість була розібрана. В 1804 році на її місці побудована нова мурована церква. 
  В 1820 р. поруч була побудована дерев’яна трапезна церква в ім’я Іоанна Златоуста
  Мотронинський монастир здавна привертав увагу багатьох діячів культури - істориків, письменників, художників, археологів. Тут бували П.Куліш, М.Костомаров, В.Антонович, В.Хвойко, Д.Деляфліз. Під час свого відвідання Холодного Яру у 1845 р. Т.Г.Шевченко створив відому 
акварель "Мотрин монастир", що є унікальним джерелом вивчення історії споруд знаменитої обителі.
  В середині ХІХ ст. в Мотронинському монастирі існували такі будівлі: мурована соборна Троїцька церква, дерев’яний храм Іоанна Златоуста, будинок настоятеля, братські келії, трапезна, готель для прочан (за межами дерев’яної огорожі), служби (усі з дерева). В 1863 р. у монастирі проживали: ігумен, 4 ієромонахи, 1 ієродиякон, 1 черниця, 9 прислужників, 10 чол. різних станів (всього 26 чоловік). Орні, сінокосні та лісові землі монастиря складали 336 десятин, він володів також чотирма невеликими водяними млинами . Отже, монастир був 
відносно невеликим і проводив досить незначну господарську діяльність, спрямовану на забезпечення свого існування.
  У 1902 р. складено та запропоновано до спорудження у Мотронинському монастирі проекти дерев’яних корпусів келій, будинку прочан. Відомо також, що у 1912-1913 рр. перелічені споруди було відбудовано у камені. Про це свідчать Укази Київської духовної консисторії про будівництво та акти прийняття відбудованих споруд .  
  Мотронинський монастир припинив своє існування у 1923 р., його культові й цивільні будівлі зазнали руйнації. Від них уціліла лише 
мурована будівля Троїцької церкви На території монастиря збереглися окремі надгробки й пам’ятні плити. Тільки наприкінці 1980-х рр. Мотронинський Свято-Троїцький монастир відновив свою діяльність.
  В Холодному Яру ви познайомитесь з пам’ятками, що пов’язані з Коліївщиною – великим антифеодальним повстанням на Правобе-режній Україні.
  Повстання почалося з Мотронинського монастиря у квітні 1768 р. Гайдамаки захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку. В червні загін М.Залізняка, до якого приєдналися надвірні козаки магната Потоцького, очолені сотником І.Гонтою, здобув Умань. Рада повстанців проголосила М.Залізняка гетьманом. Під впливом цього повстання почались селянські заворушення на Поділлі, Волині, в Галичині, Польщі. Польсько-шляхетський уряд звернувся за допомогою до Катерини ІІ і повстання було жорстоко придушене російськими і польськими військами генерала М.Кречетникова і спеціально створеними каральними загонами. Залізняка і Гонту було підступно схоплено у штабі полковника Гур’єва. М.Залізняк був засуджений до биття батогами, таврування та заслання на довічну каторгу до Сибіру. Є припущення, що він утік з Нерчинська і згодом брав участь у селянській війні 1773-1775 рр. під проводом Є.Пугачова. І.Гонта був відданий на розправу польській шляхті, після жорстоких тортур був страчений на смерть у с.Сербах під Могильовом на Дністрі.
   

Мотронинсьтке городище 

скіфського часу.


  Мотронинське городище - одна з найбільш відомих пам’яток скіфського часу на території не лише Черкаської області, але й України. Назву городище дістало від Мотронинського монастиря, що існував на його території протягом декількох останніх століть та зіграв визначну роль в історії України. За скіфського часу в Середньому Подніпров’ї існувало декілька великих городищ, що були центрами економічного, суспільного та духовного життя лісостепового населення. В басейні Тясмину таким городищем було Мотронинське.  
  Знаходиться городище в урочищі Холодний Яр між селами Жаботин і Мельники серед густого лісу ( за скіфського часу городище не було покрите лісом), на підвищенні, оточеному глибокими раками-ярами.  


  

План Мотронинського городища

скіфського часу.


  План Мотронинського городища скіфського часу.



  Площа городища становить 150 га і складається з внутрішнього та зовнішнього укріплення разом з ділянками пересіченої балками та ярами місцевості. Зокрема, балкою, де течуть річечки Їгнатівка та Онуфріївка, що слугували основним джерелом водопостачання на городищі. Площа внутрішнього укріплення складала 70 га. Найбільш укріпленою була південна і південно-західна частини городища Висота зовнішніх валів сягає тут 10,5 м, глибина ровів - 4-6 м при ширині 12-15 м. За валами, мабуть, вздовж давніх шляхів, розташовані три групи курганного могильника – Східна, Західна, Центральна ( близько 60 насипів). Внутрішнє укріплення городища  
було розділене валом на дві, приблизно рівні, частини, що відповідало родоплемінному розподілу його мешканців. Зовнішній вал, заліснений віковими деревами, зберігся дуже добре. За винятком кількох в’їздів (воріт ) він впродовж трьох кілометрів ніде не переривається. У цьому валу знайдено кілька розгалужених підземних ходів і печер пізньо-середньовічного часу, дослідження яких через завали поки що неможливе.
  Дослідники вважають, що Мотронинське городище виникло в VІ ст.до н.е. В басейні Тясмину знаходиться чимало менших за розміром аналогічних городищ, поява яких пов’язана з приходом в степи України кочових іраномовних власне скіфських племен, що несли загрозу автохтонному землеробському лісостеповому населенню. Це був час, коли в результаті скіфської експансії на зміну невеликим городищам чорноліської культури, зведеним для захисту від кімерійців, споруджується ряд таких могутніх укріплень, як Пастирське, Мотронинське, Шарпівське, Плескачіське, Трахте-мирівське та інші городища. Під час небезпеки в них можна було сховатися людям з їх майном і худобою, а наявність джерел дозволяла довго витримувати облогу.
  Як визначна пам’ятка, Мотронинське городище привертало до себе не одне покоління дослідників. У 1898 та 1901 рр. невеликі роз-копки на городищі провів В.В.Хвойка. Він виявив земляний вал з рештками згорілих дерев’яних споруд і глибокий рів. Цікавим від-криттям Хвойки був глиняний жертовник круглої форми, діаметром 1 м, що мав вигляд стовпа, верхня частина якого була прикрашена рельєфними концентричними колами. У кінці ХІХ ст. городище було обстежено О.О.Бобринським, який вперше опублікував його детальний план.
  Опис городища знаходимо у І.І. Фундуклея, Л.І.Похилевича, О.О. Бобринського. Тут працювали такі відомі археологи, як І.В.Фабріціус, О.І.Тереножкін, В.О.Іллінська. З 1988 по 1996 рр. городище дослід-жувалось археологічною експедицією “Холодний Яр” Інституту Архео-логії АН України під керівництвом С.С.Безсонової. На жаль за браком коштів подальше дослідження пам’ятки тимчасово припинилося.
  За час роботи експедиції “Холодний Яр” була відкрита площа 3500 кв.м у межах внутрішнього укріплення, а також розкопано 10 невеликих курганів поблизу городища ( С.А.Скорий).
  Період розквіту городища припадає на другу половину VІ - початок V ст. до н.е. У цей час, більш за все, були зроблені зовнішні оборонні споруди, що вимагало участі великої кількості людей, а також заселені окремі ділянки між внутрішнім та зовнішнім валами. Не виявлено ознак раптової загибелі городища. Очевидно, його насе-лення з якихось причин переселилося в інші місця.
  Археологічні розкопки на городищі виявили також матеріали ін-ших історичних періодів : черняхівської культури ( фрагменти кераміки), піньківської ранньослов’янської культури ( напівземлянка з ліпним горщиком, ліпний горщик і срібна пряжка), знахідки давньоруського часу (бронзове окуття піхов кинжалів, залізний наральник) , матеріали ХVП- ХVШ ст.ст.( польська монета 1660 р., мідні російські монети пер. пол.ХVШ ст., господарча яма з керамікою і пічними кахлями кінця ХVП-поч.ХVШ ст., надгробок одного з ігуменів монастиря ХVШ ст.).
  У скіфський час найбільш заселеним було внутрішнє укріплення, а також ділянка попід зовнішнім валом поблизу давніх в’їздів до городища. Житлові та господарські споруди розташовувались “куща-ми” без певної системи.
  Житлові споруди, відкриті на городищі, належали до різних типів: наземні прямокутної або підпрямокутні, напівземлянки круглої, овальної, підпрямокутної форми, іноді зі стовпом всередині для покрівлі з очерету, хмизу, що, можливо, мала конічний верх. Стіни земляні, глинобино-каркасні, або зрубні. Вогнища - за житлами, в середині - лише невеличкі, відкриті жаровні для зігрівання і освітлення житла - у вигляді глиняних підвищень округлої форми. Наземні житла були більшими, загладжені з середини і побілені, долівка часто вкрита шаром обпаленої глини. На жаль, через погану збереженість жител розміри та особливості їх конструкції дослідникам важко було з’ясувати.
  В центрі внутрішнього укріплення в найвищій частині знаходилася “священа ділянка” - місце відправлення громадських культів продовж довгого часу.  
  Археологічні дослідження дозволили з’ясувати, що жителі горо-дища займалися землеробством, скотарством, мисливством. Про розви-ток землеробства лісостепового населення скіфського часу свідчить велика кількість ям-зерносховищ глибиною 2-3 м від поверхні, де зберігали зерно в снопах. Відбитки злакових культур траплялися на денцях горщиків, пряслах, глиняних коржах. Це-просо, ячмінь,пшениця, жито. Зустрічалися уламки зернотерок та невеликі залізні серпи, кам’яні розтиральники.  
  Про велике значення скотарства у господарстві предків ста-родавніх слов’ян говорять знахідки великої кількості кісток тварин, зокрема, великої рогатої худоби, коней, свиней та собаки. Кістки благородного оленя, зайця, тура, бобра, ведмедя, лося та вепра свідчать про полювання заради м’яса. Був знайдений цікавий уламок кістки оленя чи лося, в якій застрягло вістря стріли .
  Серед інших знахідок на городищі цікаві вироби, виготовлені з бронзи та заліза. Залізних знарядь небагато, але вони високоякісні. Це - серпи, ножі, шила, голки, пробійники, тесла та ін. Застосовували цементацію, гартування. Частина речей виготовлена із високоякісної сталі . Із бронзи виготовляли наконечники стріл та прикраси - шпильки, браслети, сережки. За останніми підрахунками на поселенні за 9 польових сезонів знайдено : 62 вістря сріл,28 ножів, 25 шила, 3 голки, 4 пробійника, 1 свердло, 1 тесло, 3 серпи, 16 шпильок, 5 браслетів.
  Унікальною знахідкою на території Холодного Яру є бронзовий шлем ранньоскіфського типу, виявлений під час оранки, але він знайдений не в центрі, а далеко від городища. Можливо , він походить з розораного кургану. Плавлення та обробка металів здійснювалися, очевидно, на городищі. Знайдені залізні шлаки, шматки плавленого заліза, флюси, напівфабрикати.



   

Підкова Черкащини - Холодний Яр

Бронзовий шолом ранньоскіфського
часу з Холодного Яру.





 85-90% керамічного посуду складає ліпний посуд, за час розкопок знайдено 43 000 його фрагментів. Типи посуду такі ж, як і в чорноліської культурі. Проте зменшується кількість лощеного посуду, прикрашеного врізним орнаментом. Це - тюльпаноподібні горщики, біконічні корчаги, лощені черпаки, миски тощо. Більшість з них була знайдена у фрагментах, але вченим вдалося багато горщиків, корчаг, мисок від реставрувати. Сьогодні колекцію глиняного посуду з Мотронинського городища можна побачити в музеї Археології НІКЗ «Чигирин».
  На городищі знайдено багато уламків античного посуду ( біля 6500), зокрема із Ольвії. Це - амфори, горщики, глечики, кіліки. Зустрічаються і фрагменти дорогих чорнофігурних посудин , зокрема, світильників та лутеріїв. Уже в друг. чверті V ст. до н.е. на городищі простежується відсутність імпортного посуду. Очевидно, саме в цей час приходить період запустіння городища, що спричинилося загальною кризою суспільства лісостепової смуги Дніпровського Правобережжя внаслідок агресії степових кочовиків.
  Городище датується сер. VІ – др.. пол.. V ст. ст. до н.е.
  Вчені вважають, що землеробське населення Лісостепу скіфського часу було тим автохтонним підгрунтям, на основі якого на рубежі н.е. в Середньому Подніпров’ї, до південних територій якого відносяться землі басейну р.Тясмин, сформувалося ядро східно-слов’янських племен, носіїв так званої зарубинецької культури ( Ш ст. до н.е. - І ст. н.е.).
  Треба сказати і про курганний могильник , що розташований навколо городища. Він знаходиться в густому листяному лісі, на території, що лежить на захід та південь від городища. Місцевість у районі могильника в основному рівнина, за винятком ділянки на південний захід від городища, що характеризується пересіченим рельєфом, балками, ярами. Уперше план могильника був знятий О.О.Бобринським у 90-х рр. ХІХ ст, він включав 23 насипи. У 1899 році В.В.Хвойкою і Б.І.Ханенком було розкопано “декілька курганів”, на жаль, яка-небудь конкретна інформація про результати тих розкопок не збереглася. В 1988 році експедицією “Холодний Яр” була проведена перевірка та коректування плану Мотронинського городища, виданого ще О.О.Бобринським. Було здійснено і досліджено територію могильника, що дало відомості про 60 насипів, які утворюють три курганні групи : Східну (23 насипи), Центральну (7 насипів) та Західну (30 насипів). Насипи більшості курганів поросли деревами. Найбільш великі кургани мають сліди пізніх грабіжницьких розкопок у вигляді великих розпливчастих воронок у центрі насипу. Експедицією було розкопано 10 курганів : №№ 2,4,5 в Східній групі, № 28 в Центральній, №№ 41-42, 44-47 в Західній. Розкопки дали такі результати.
  П’ять курганів було пограбовано в минулому шляхом верти-кальних лазів. Майже всі кургани споруджені в один прийом із чер-вонуватого грунту, в насипах зустрічалися кістки тварин, фрагменти посуду, вуглики, грудки глини та ін. – решки поховальної церемонії. У 4 курганів були відсутні поховальні споруди, вчені вважають їх символічними похованнями - кенотафами . У 6 інших були виявлені грунтові ями у центрі підкурганної поверхні без яких-небудь слідів перекриття могил. У двох курганах поховані підлітки, в одному – жінка . Похованих супроводжував досить скромний інвентар: уламки сті-нок посудин, фрагменти горщиків, корчаг, миски, невеликі чашечки та ін. Виключенням був, вірогідно, курган № 42, могила якого відрізнялася великим розмірами, але на жаль він був повністю пограбований.
  Датування розкопаних курганів - VІ –V ст.ст. до н.е. Проведені дослідження могильника посіяли деякі сумніви щодо належності його населенню Мотронинського городища ( порівняно невелика кількість курганів для поселення площею 200 га, заселеному з кінця VП по початок У ст. до н.е., датування окремих могил часом більш пізнім, ніж час функціонування городища, окремі риси обряду, які знаходять хороші аналогії у степовому кочівницькому світі та ін.). На думку вчених, розв’язати ці сумніви допоможуть тільки подальші розкопки.
  В 2001-2002 рр. проводились розкопки Мотронинського городища, валу навколо нього та одного з самих великих курганів «Скіф» спільною українсько-польською археологічною експедицією, організованою Національним історико-культурним заповідником «Чигирин», інсти-тутом археології НАН України та польським інститутом археології. 

Холодний Яр


  Урочище Холодний Яр – реліктовий лісовий масив, який має не тільки величезне історичне , а й природоохоронне значення.
  Дубово-ясеневе урочище Холодний Яр – пам’ятка природи державного значення (розпор. РМ УРСР №1085-р від 01.10.1968р),частина його площі (понад 1000 га ) з відомими пам’ятками історії і природи віднесена до НІКЗ «Чигирин”.
  Холодний Яр має горбистий рельєф , з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами , які називаються тут ярами. В урочищі п’ять основних ярів : Холодний, Гайдамацький, Січовий , Поташний і Кіріківський. Найдовший і найглибший з них – Холодний – дав назву всієї території навкруги. Загальна довжина балок-ярів становить 250 км.
  Існує кілька легенд про походження Холодного Яру . Перша має кліматичне походження : в глибоких лісистих балках влітку збирається холодне повітря. В цьому ви можете упевнитися , коли влітку в одній з балок побачите острівки снігу та льоду,що залишились тут ще з зими. Хоча місцеві довгожителі говорять, що Холодний Яр “ холодив” спини тільки ворогам, а для них, що хрещені шаблями і мічені кулями, він завжди був теплим і рідним домом.  
  Друга легенда ось така : в часи монголо-татарської навали в лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася з дітьми Меланка Холодна. З часом до неї приєдналися й інші втікачі. Так виникло поселення з назвою Холодне, а ліси навколо нього назвали Холодноярськими.
  Привітні холодноярські ліси до своїх гостей.Високі трави стеляться шовком на галявинах. А їх в Холодному Яру кілька десятків видів ! Гарно тут у будь-яку пору року, але найкраще влітку. Навколо стоїть голуба прозорість, а повітря тепле й пахуче. І чим ближче до Холодного Яру, тим пахучіше й духм’яніше повітря від цих різноманітних трав. Могутній і ніжний , мальовничий і строгий, незвичайний і рідний, теплий і водночас холодний, заворожуючий і насторожуючий…Кожен бачить його по-різному , але ніхто не залишається байдужим !
  Великі лісові галявини займає вічнозелений хрещатий барвінок : їх загальна площа 120 га. На Черкащині подібної величини барвінкових полів більше немає!
  У Холодному Яру нараховується понад 140 видів різних дерев і чагарників. З них 75-місцеві. Найпоширеніші породи в холодноярському лісі : дуб, ясен, граб, сосна, клен. Відомі і рідкісні для цих країв породи: модрина, європейська і сибірська, дуб червоний, амурське коркове дерево, вишня східна , сосна Веймутова, бархат амурський та інші. Серед лісових насаджень збереглися залишки старих садів – яблуневих, грушевих, черешневих. Багатосортова колекція волоського горіха, яка ще не описана в наукових працях, але відомо,що вона нараховує кілька сот дерев у віці до 150 років.
  Багато червонокнижних рослин можна зустріти в Холодному Яру
бруслину карликову, підсніжник, конвалію, орхідею (булатку довголисту), леверду ( цибулю ведмежу) та інші.
  Красенями стоять серед буйної рослинності елітні дуби. Цінність їх у тому, що столітньої величі вони набирають вже в 50-60 років.Високі і стрункі ( 21 м в висоту до першої гілки!),вони мов козацькими списами пронизують навколишні лісові хащі. В Європі таких дубів трохи більше трьохсот, сім з них знаходяться в Холодному Яру. На міжнародному ринку живці таких дубів оцінюються дуже дорого ! Найкрасивіший елітний дуб Холодного Яру росте біля Гайдамацького ставка.
  А найстаріший дуб Холодного Яру , якому більше 1000 років, росте на х.Буда і має назву дуб Максима Залізняка. Багато легенд розповідають про нього місцеві жителі. Повз нього проходили поло-вецькі , татарські, турецькі орди. Стоїть він на стародавньому Чорному Шляху і впродовж століть бачив багато лихоліть на українській землі.Його стовбур в діаметрі - 8,65 м, а загальний об’єм – 37,5 куб.м.
  Легенди розповідають,що під кроною цього дуба збирались повстан- ці на чолі з Максимом Залізняком. Саме тут давали вони клятву,не шко-уючи життя боротися з польським засиллям.А, пізніше ,саме під цим дубом Шевченко слухав оповідання місцевий жителів про гайдамаків , а потім написав поему “Гайдамаки “ та вірш “Холодний Яр” , намалював картину “Дуб на хуторі Буда”.
  Шість разів блискавки ударяли в дуб, його стовбур розірвало зверху до низу, залишивши ніби шрами на тілі воїна, але він вижив , не схилився перед часом і стихією.
  Поруч з ним росте дуб – онук, якому 680 років, а в інших місцях Холодного Яру збереглося багато гіллястих дубів-ветеранів віком 300-500 років.
  З четвероногих і пернатих мешканців Холодного Яру найчастіше можна зустріти косулю й лисицю, дятла й солов’я. Відомі також вовки, кабани, зайці та інші мешканці черкаських лісів.
  Нічого не пожалкувала природа для Холодного Яру ! Усе дала. Багато тут і різних джерел. Двадцять років тому в Холодному Яру нараховувалось 17 невеликих озерець та 150 джерел, зараз їх кількість значно зменшилась. З джерел витікають річечки Сріблянка Жаб’янка, Креселка, Лубенка та інші. Всі вони впадають в р. Тясьмин, яка тече майже замикаючи коло навкруг Холодноярської височини.
  Багато джерел здавна нажили слави цілющих. Дослідження лікарів свідчать, що найбільше в цих місцях радонових джерел. А з переказів місцевих жителів відомо, що ще козаки й гайдамаки лікували рани джерельною водою. Ще й тепер літні люди йдуть до цих джерел пити воду, коли захворіють і кажуть :”Від усіх хвороб”. А до джерела “Дзеркальце” на околиці с.Мельники) та “Живун” (в Атаманському парку) йдуть навіть з сусідніх областей !
  Незвичайністю своєю захоплюють ставки на околиці Холодного Яру. Поруч з Мотронинським монастирем розташований Гайда-мацький ставок, який століттями беріг таємниці. Легенди розповідають , що тут гайдамаки святили свою зброю. В 1968 році тут проведено благоустрій , і на дні ставка було знайдено багато ножів ,списів , люльок, кресал та інших речей і зброї гайдамаків. Зараз Гайдамацький ставок виглядає дуже “ культурним “,штучним. Таким він став у 1995 році , коли його було очищено під час підготовки до святкування 400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького.
  Майже навпроти Гайдамацького ставка розташовані давні печери. Справа над глибокою дорогою з лісу вибігає протоптана стежка, яка приводить до земляного валу,що оперізує Мотронинський монастир. Тут видніється отвір , в давні часи тут були ворота. За деякими даними , довжина підземних ходів сягає близько 28 км. Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного,Святого та інших ярів. Розповідають, що вони з’єднували Мотронинський монастир з сусідніми монастирями – Жаботинським та Онуфріївським. Згідно досліджень, всередині печер були розташовані дві підземні церкви , багата бібліотека. Сюди монахи ховали церковне начиння і скарби під час чисельних нападів на монастир впродовж багатьох століть.


Хутір Буда


  На околиці Кіріківського Яру розташовано х.Буда. Тут ви ознайомитесь з братським похованням мирних жителів, розстріляних фашистами 18 червня 1943 р. і пам’ятником на їх честь 1966 р. 
  В березні 1943 року через холодноярські села пройшло рейдом партизанське з’єднання генерала М.І.Наумова. Наряду з великою бойовою діяльністю, воно проводило велику організаторську та ідеологічну роботу. Розповсюджуючи листівки, газети, новини з фронту через радіоприймачі, партизани піднімали бойовий дух населення, мобілізуючи його на боротьбу в тилу ворога.
  На х.Буда партизанське з’єднання зупинилося на три дні. Це був численний загін. Його основним транспортом були коні, запряжені в підводи. Вони тягли гармати та перевозили поранених, яких треба було відправити на Велику землю. Поповнивши запаси харчів та фуражу, партизани вирушили далі. До них приєдналося кілька місцевих жителів.
  Перебування на хуторі партизан не залишилось непоміченим для німецьких окупантів, але тоді вступати в бой вони не наважились. Все було спокійно… аж до 17 червня, коли увечері на околицях села мешканці хутора помітили німецьких розвідників. Хоча зразу на них не звернули особливої уваги, адже на хуторі готувалися до Трійці.
  Але на світанку 18 червня на хутір заїхали загони карателів. Перед цим, проїжджаючи Осоту, «мобілізували» там 30 чоловік, які і викопали яму на околиці Буди. З кожного будинку вигоняли людей до колгоспного двору, де медведівський комендант Бах перевіряв чи всі зійшлися. Тоді була дана команда : здорові – направо, хворі та з довідками – наліво. Коли закінчилося сортування, під’їхали дві вантажівки, на одну повантажили чоловіків, на другу – жінок та дітей. Їх відвезли до Кам’янки,а далі – на роботи до Німеччини. 
  Залишилось 83 чоловіки. Взявши їх під варту, німці спрямували колону вниз до лісу. Тут все стало зрозуміло. І два хлопці, що йшли в кінці колони, спробували втекти . Але пощастило лише одному – Олексі Чижу, який поранений сховався в купі хмизу, забігши у ліс. Там він і пролежав, чув постріли і крики людей, чув плач маленького хлопчика, що народився вночі перед розстрілом, чув, як фашисти знищували його рідне село…
  Пройшло вже 62 роки, але не дає спокою питання : чи був ли рейд генерала Наумова причиною цієї трагедії ? Можливо, причиною була активізація навесні 1943 року в Холодноярських лісах діяльності УПА, де діяв її відділ на чолі з Костею Наддніпрянським, колишнім старшиною Червоної Армії ? Але все могло бути наваго простішим. 
  Згідно з гітлерівським планом «Ост» передбачалося перетворення України на колонію, аграрно-сировинний придаток Німеччини з перспективою знищення або переселення населення. Окупанти почали жорстокий терор проти мирного населення, коли східні області України вже було звільнено. Втрата територій, порушення плану «Ост» змушували німців лютувати з подвійною силою. Тому , найважчими були самі перші і самі останні місяці фашистської окупації.  

 
додати

Комментарии 

 
+1 #6 тетяна василівна 2011-02-26 18:40 Щоб краще зрозуміти творчістьШевчен каю ,)раджу відвідати ці місця.Читаєш Холодний яр,Гайдамаки-і бачиш монастир,мимо якого тягнеться дорога,Медведів ку,яка першою горіла,і дуб,що бачив багато чого.Після відвідування цих місцьхочеться читати Шевченка Цитировать
 
 
+1 #5 Наталія 2010-09-19 13:35 потрібно все про історію с.Грушківка!пишіт ь! Цитировать
 
 
-2 #4 admin1 2009-10-14 22:54 Цитата:
Чому нічого немає про Холодноярську республіку, яка була на території Холодного яру в 20-ті роки минулого століття? Це дуже цікава тема…
надайте інформацію - опублікуєм
Цитировать
 
 
+6 #3 Таня 2009-10-13 23:39 Чому нічого немає про Холодноярську республіку, яка була на території Холодного яру в 20-ті роки минулого століття? Це дуже цікава тема… Цитировать
 
 
+5 #2 Юля 2009-10-10 17:01 Холодний Яр саме гарне місце на Черкащині.=) Цитировать
 
 
+1 #1 Оля 2009-08-14 02:02 Боже, Боже, не дай нам забути тих, хто поліг тут, в Холодній Ярі, за визволення своєї Батьківщини.
Слава Героям України, вічна слава!
Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...