Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Тальне
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 42 гостей онлайн

Місто Тальне
На околицях міста відомо кілька давніх поселень доби енеоліту (ІІІ тис. до н.е.), бронзи (ХІІ-ХІ ст. ст. до н.е.), черняхівської культури ( ІІ-V ст. ст. н.е.), 16 курганів. Але найбільш відомими і дослідженими є поселення всесвітньо відомої трипільської культури.
  Назва міста походить від татарської «тел», що означає «верба», «лоза». Перші згадки про Тальне належать до XVII ст. Воно виникло на перехресті численних шляхів, що йшли із Сміли, Черкас, Канева, Богуслава на південний захід – до Умані, Бара, Брацлава, Хотина.
  1609 р. повновласним господарем Тального стає магнат В.О.Калиновський. 
  Під час національно-визвольної війни 1648-1654 рр. тальнівці взялися за зброю. Козаки містечка входили до Романівської сотні Уманського полку.
  За Андрусівським перемир’ям 1667 р. місто залишилося під владою шляхетської Польщі, переходило від одного володаря до іншого, а з 1725 р. належало магнату Ф.Потоцькому.
  У XVIII ст. козаки Тального брали активну участь у боротьбі гайдамацьких загонів. Після возз’єднання Правобережної з Лівобереж-ної України в складі Російської імперії м. Тальне ввійшло до Умансь-кого повіту Київської губернії, залишаючись власністю Потоцьких.
  1823 р. місто перейшло до графів Наришкіних, а 1854 р. – до графа П.Шувалова, потім – до Лопухіних. Всі сім’ї знаходилися в родинних відносинах між собою. Тоді в місті діяли паперова фабрика, цукровий завод, цегельня, пивоваренний завод, 2 водяних млина, кінний завод, 11 кузень, невелика лікарня, аптека, парафіяльна школа, трохи пізніше – двокласне міністерське початкове училище. Значний процент населення Тального становили дрібні ремісники - кустарі : кравці, шевці, муляри, маляри та інші.
  Від ХІХ століття в Тальному зберігся чудовий лісопарк – пам’ятки природи державного значення. Він розташований на території 400 га , був закладений в1870-х роках кріпосними селянами графа Шувалова. Тож в парку можна зустріти столітні дуби, ялини та інша дерева. Пізніше тут були насаджені граби, клени, вільха, лищина, берези, сосна Веймутова, сосна жовта, всього близько 40 порід дерев.
  Небагато чисельний, але різноманітний тваринний світ лісопарку. Тут живуть білка, борсук, косуля, дика свиня. Серед птахів переважають 
перепілка, куріпка сіра, іволга, сорокапуд, дятел строкатий, лелека білий.
  Граф Шувалов залишив по собі ще одну згадку – Мисливський будинок – архітектурні пам’ятку ХІХ ст., яка вражає своєю оригінальністю. Розташований на невеликому підвищені, він оточений лісопарком. Спершу палац був дерев’яний, але коли він повністю згорів наприкінці ХІХ ст., а разом з ним відома картинна галерея та колекція зброї, було вирішено почати будівництво кам’яного замку.
  Початок будівництва замку відноситься до 1896 року. Для цього було запрошено відомого на Україні архітектора Клевенсона із Данії, 
який здійснював головне керівництво будівельними роботами. Відомо ім’я ще одного керівника будівництва палацу – Ахраб родом із Одеси. 
  Слід зазначити, що основна маса робітників була так із Одеси Закінчено будівництво в 1903 р.
  Але за час будівництва чоловіча лінія родини Шувалових вимирла. Самого графа П.Шувалова поховали на території щебенного заводу м.Тальне. В Тальному похована і Софія Потоцька. Закінчила будівництво палацу княгиня Ольга Долгорукова, яка мешкала тут до 1920 р.
  Пізніше тут знаходилися народний дім ( 1920 р.), учительська семінарія ( 1920-23 рр.), приют для сиріт (1923-1927 рр.), сільсько-господарські навчальні заклади ( 1927-1989 рр.).
  В 1986 році на першому поверсі замку відкрито музей Хліборобства, який і зараз ви можете відвідати під час екскурсії по місту. Неподалік від замку розташована «Скеля кохання», про яку вам розкажуть багато різноманітних легенд.
  В місті ви побачите також погруддя Ф.І.Дубковецького – голови відомого на Черкащині колгоспу «Здобуток Жовтня», двічі Героя Соціалістичної праці.
  Вам обов’язково розкажуть про уродженця Тального доктора історичних наук М.М.Ткаченка ( 1832-1965 ), автора відомих праць «Уманщина в XVI-XVII ст. ст.», «Шевченківські місця на Україні» та ін.

« Трипільська культура »

/ державний історико-культурний заповідник/


  Черкащина багата пам’ятками археології, які характеризують майже усі періоди розвитку первісного суспільства. Серед них пам’ятки трипільської культури займають особливе місце завдяки великому прогресивному значенню досягнень цієї культури в загальноєвропейському культурному розвитку.
  Пам’ятки трипільської культури на Черкащині характеризують окремі локальні групи загальної східноєвропейської трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності. Ії назва походить від с.Трипілля Київської області та с. Кукутені поблизу м.Яси в Румунії.
  Вона сформувалася на руб. У-ІУ тис. до н.е. в місцевому південно-східноєвропейському середовищі під впливом культурно-історичних традицій, пов’язаних із Східним Середземномор’ям та Балканами.
  Виділяються три періоди існування цієї культури : ранній - руб. V-ІV тис. до н.е. - пер.пол.ІV тис. до н.е; середній - 3600-3000 рр. до 
н.е., пізній - 3000-2250 рр. до н.е.
  Найбільш ранні пам’ятки відомі на території Південно-Східної Трансільванії і Східного Прикарпаття. Внаслідок постійного росту населення та екстенсивної системи землеробства трипільсько-кукутенські общини розселяються в східному напрямку : в пер.чверті ІV тис. до н.е. - до Дністра, в сер. ІV тис. до н.е. - до Південного Бугу, на початку Ш тис. до н.е. – в Середне Подніпров’я і в останню чергу - на Волинь, причорноморські степи та пониззя Дунаю.
  Втрата зв’язку з первісною територією, взаємодія з місцевими та сусідніми племенами призвели до формування трипільсько-кукутенської спільності з локальними особливостями на різних територіях.
  На Черкащині відомо близько 300 трипільських поселень, які відносяться до шести локально-хронологічних груп трипільської культури. Серед них виділяються поселення-гіганти, які існували в ост. чверть ІV – пер.чверть Ш тис. до н.е. : Веселий Кут (150 га), Небелівка (250 га), Глибочок (200 га), Розсохуватка (100 га), Доброводи (200 га), Косенівка (120 га), Тальянки (400 га), Майданецьке (250 га), Аполянка (200 га) та ін. Свого часу була висловлена думка про те, що ці поселення-гіганти являли собою "загально-трипільські столиці". Але дослідження поселень Тальянки і Майданецьке та їх околиць підтвердили висновок про самостійний характер великих трипільських поселень. За останні півтора десятка років відкрито і обстежено 15 поселень-гігантів, тільки одне - за межами Черкащини.
  Найбільш раннє з них - поселення у с. Веселий Кут Тальнівського району, яке датується ост. третиною ІУ тис. до н.е. та відноситься до східнотрипільської групи. Площа поселення – 150 га. Розташоване на березі р.Гірський Тікич.
  В 1970-х рр. офіцер військово-повітряних сил К.В.Шишкін, дешифруючи аерофотознімки території Уманщини, склав докладні плани багатьох трипільських поселень, які майже усі мали кільцеву структуру забудови.
  Досить точним є план поселення Веселий Кут. На поселенні протягом багатьох років проводила розкопки О.В.Цвек, яка відкрила 20 наземних жител-площадок, що вцілому співпадають з житлами за даними аерофотозйомки. Цікава знахідки у центрі поселення комплексу з двох гончарних майстерень. Одна складалася із двох приміщень : сушильної камери з глинобитним настилом –підлогою, та кімнати, де розміщувалась двоярусна глинобитна піч для обпалення посуду. Стіни печі складені з вальків глини на каркасі із прутів та колотого дерева. Друга майстерня із залишками надзвичайно зруйнованої гончарної печі мала підвищення - вівтар. Ця майстерня - найбільш рання, вона вказує на поділ праці в трипільському суспільстві та виділення гончарного ремесла в окрему галузь господарства вже на середньому етапі розвитку трипільської культури. Взагалі, трипільці знали щонайбільше сім різних ремесел.
   

Трипільська культураКераміка із поселень буго-дніпровського варіанту 
(Шкарівка, Миропілля, Веселий Кут).

  Одним з великих за розмірами поселень-гігантів Черкащини є поселення у с.Тальянки Тальнівського району. Його площа - 400 га. Датується воно пер.третиною Ш тис. до н.е. та відноситься до томашівсько-сушківської групи. Багаторічні розкопки на поселенні веде В.А.Круц. За даними аерофотозйомки на поселенні зафіксовано 438 наземних глинобитних жител, які розташовані декількома рядами вздовж схилів плато у вигляді витягнутого овалу ( 3,5 х 1,5 км ). Найбільш цікава північно-східна ділянка поселення мала, очевидно, квартальну забудову. 
  При розкопках поселення була знайдена чисельна колекція керамічного посуду, який поділяється на дві групи : малочисельну кухонну та переважаючу столову. Перша має домішки товченої мушлі, бідно орнаментована і представлена в основному горщиками декількох типів. Друга група - миски, кубки, біконічні та грушоподібні глеки - орнаментовані чорним розписом по жовтооранжевому тлу. Особлива багато знайдено біконічних глеків і кубочків, маже всі вони мають фарбовану орнаментацію. На одних - вона дуже проста і складається з паралельних ліній і дощових смуг. На інших - ми бачимо складні композиції, в яких знайшли відображення ідеологічні та релігійні уявлення трипільців, головним аспектом яких був культ землеробської родючості ( його символи - земля, пооране поле, зерно, смуги дощу, колоски та ін.)
  Археологічні розкопки в Тальянках та на інших поселеннях дали можливість реконструювати трипільське житло. Підлога і стеля являли собою дерев’яні платформи, які були обмазані глиною з домішками полови. Стіни були дерев’яні, обмазані глиною, або саманні. У більшості жител зафіксовано залишки інтер’єру : вдовж  
однієї з довгих стін був розташований поміст шириною близько 1 м, на якому стояли великі зерновики, склеписті печі, невеликі прямокутні помости. Тут же знайдено округлі вимостки - жертовники, які орнаментовані різним візерунком та пофарбовані червоним кольором. В житлах знайдено велику кількість цілого орнаментованого посуду, зернотерки, розтиральники, крем’яні та кам’яні знаряддя праці, відтяжки ткацького верстата.
  За даними науковців в Тальянках мешкало 14 - 15 тис. чоловік.
  Цікаві знахідки дали розкопки іншого відомого поселення-гіганта на Черкащині - Майданецького. Починаючи в 1971 р. посе-лення розкопували М.М.Шмаглій і М.Ю.Відейко.
  Поселення має площу - 250-270 га, за даними геомагнітної розвідки на ньому зафіксовано 1575 жител, хоча вже зараз дослід-ження виявили 1700 жител. Поселення датується 2900-2700 рр. до н.е. та відноситься до томашівсько-сушківської групи.
  Житла на поселенні розташовані 4-ма еліпсоподібними кільцями, кожне з яких дослідники співвідносять з життям одного покоління (25 років). Спочатку житла існували по всій площі поселення, без планування, потім трипільські племена заселили та забудували центр та два овали забудови, пізніше були збудовані останні два кільця овалів, своєрідних “жилих стін”.
  Дані плану вказують на наявність в Майданецькому вулиць, кварталів, площ, входів на поселення, оборонних систем та ін. По уточненим даним в Майданецькому мешкало до 10 тис. чоловік. Порівняйте ці дані з показниками міст цивілізацій Давнього Сходу і ви побачите, який високий рівень розвитку був у трипільських племен на початку Ш тис. до н.е.  
  На поселенні розкопано близько 50 житлогосподарських комплексів, біля 10 тис. кв. м. На прикладі поселення в Майданецькому була висловлена гіпотеза про вертикальний розвиток будівель в епоху мідно-кам’яного віку. Житла трипільців були переважно двоповерхові, а окремі мали й вищі надбудови. Вони займали площу від 50 до 300 кв.м. Перший поверх мав господарське призначення. Тут виготовляли кам’яні та крем’яні знаряддя, вичиняли шкури, виробляли посуд, ткали, мололи зерно на жорнах –зернотерках. На другому поверсі було кілька ( від 2 до 6 ) житлових кімнат з печами. Стіни штукатурили, фарбували. Місцями розмальовували. У 1987 р. М.Ю.Відейко розкопав кілька жител, які з’єднувалися стіною-огорожею. Таким чином жилий ряд ставав оборонною спорудою.
  Керамічний комплекс поселення становить біля двох тисяч цілих посудин і 70 тис. фрагментів. Трипільські гончарі виготовляли біля 20 типів посудин ( та інших керамічних виробів ), які мали різне функціональне призначення : для зберігання молочних продуктів та води, для готування та вживання їжі, культовий посуд та ін. В окремих житлових комплексах було знайдено від 20 до 50 посудин. Тут, як і в Тальянках, представлені в основному два типи кераміки : кухонна і столова.
  Поселення Майданецьке проіснувало близько 150 років та загинуло в полум’ї пожежі (вірогідно, при переселенні на інше місце).
 

Кераміка з поселення Майданецьке.
Кераміка з поселення Майданецьке -Місто Тальне
  Наступне поселення - Доброводи. Воно розташоване у с. Доб-роводи Уманського району, на великому мису, обмеженому балками і р. Ревухою. Поселення має площу 200 га. Існувало на початку Ш тис. до н.е. Відноситься до томашівсько-сушківської групи, як Тальянки і Майданецьке.
  План аерофотозйомки поселення Доброводи найбільш яскраво відображає кільцеву і квартальну систему забудови території, хоча частина поселення читається погано внаслідок слабої насиченості, глибокого залягання або руйнування культурного шару. При знятті топографічного плану поселення нараховано понад 220 наземних глинобитних жител, які розташовані дев’ятьма кільцями на значній відстані одне від одного. Внаслідок розкопок та розвідок з’ясовано, що житла на поселенні були невеликі, прямокутні, одноповерхові. Стіни оштукатурені білою, жовтою та червоною фарбами.
  Дослідники вважають, що жителі трипільських поселень-гігантів обробляли землю площею 4 -5 тис. га. Вирощували три види пшениці (тверду, м’яку й спельту ), два види ячменю (голозерський і плів –частий), овес, горох, сочевицю, просо. Займалися трипільці і садівництвом. Вірогідно, вирощували абрикос, сливу, аличу. Звідки трипільські племена сприймали ці культури ? Встановлено, що культурні рослини з’являлися на нео-енеолітичних поселеннях Європи з передньоазіатського землеробського очагу разом з давньоземлеробськими племенами, а тоді тривалий час використовувались у господарстві трипільського суспільства . 
  Крім землеробства, трипільці займались приселищним скотарством, значну роль відігравало також мисливство й збиральництво.
  Серед знахідок на поселенні Доброводи привертають увагу великі розписні зерновики, які вражають своїми розмірами і довершеністю виконання. Вся поверхня ангобована. Орнамент нанесений в верхній частині тулуба та представляє собою триярусну композицію, характерну для трипільської орнаментації. Вона відображає триярусний поділ світу, який був для світогляду трипільців. Нижня частина - це земна твердь, в надрах якої безперервно рухаються потоки води, звідки проростає все живе. Другий ярус - це повітряний простір, в якому розвиваються еволюційні процеси. Переплетені спіралі зображені у вигляді змій, які були символами космічними, символами добра, охоронцями води, своєрідними посередниками між землею та небом, символами “вмираючої” та “оживаючої” природи. Тут же стилізована сітка - символ життя і засіяного поля. Третій, верхній ярус - це небесна сфера або “верхнє небо”, яке умовно зображено у вигляді хвилястих ліній і стилізований хмар.
  Всього за даними Т.С.Пассек, у трипільський культурі існував 21 тип посудин.
  Крім різноманітного посуду, керамічний комплекс Трипілля включає антропоморфну та зооморфну пластику, модельки жител, “саночок”, кріселець, столиків, амулети, прикраси та інші вироби з глини. Сама чисельна з них антропоморфна пластика.
  Слід зазначити, що в трипільській антропоморфній пластиці домінують жіночі зображення, тоді як чоловічі фігурки дуже рідкі. В ранню пору Трипілля жіночі статуетки зображались, як правило, сидячі, напівлежачі. Це були зрілі жінки з не природно збільшеними стегнами, причому акцентувалась нижня частина фігурки, тоді як торс і голова трактувалися досить умовно. В цьому - намагання стародавніх коропластів підкреслити якраз материнський, плодоносячий початок жіночого образу. Більш пізні статуетки, як правило, стоячі та відображають молодих струнких жінок.
  Часто на фігурках ми бачимо внизу живота трикутник вершиною вгору або ромб з крапками : це теж символ жіночого плодоріддя. Останній також означає засіяне поле, підкреслюючи зв’язок жіночих фігурок з ідеєю землеробської родючості. З хліборобськими культами пов’язані і статуетки, в глину яких підмішували зерна злаків і борошно.
  Взагалі, жіночі антропоморфні статуетки, як правило, виліплені з добре промішаної глини з домішками піску, іноді - дрібнотовченого шамоту і кварциту. Дослідники відмічають декілька способів формовки статуеток : із цілого шматка глини; із двох повздовжніх половинок; із верхньої і нижньої частини. Поверхня статуеток , як правило, добре загладжувалась, покривалась кольоровим (рожевим, коричневим, сірим, жовтим, охристим) ангобом. Обпалення більшості статуеток нерівномірне. Для чого використовували трипільці таку велику кількість жіночих статуеток ? Чому серед них немає практично цілих фігурок ?
  Розділяють фігурки багаторазового і одноактного використання. Перші - великі, добре виготовлені, орнаментовані ; другі - грубі, прості, розбивалися в ході обрядів, наприклад “умираючої та оживаючої” природи. Культові обряди відбувалися як у звичайних житлах ( де концентрація жіночих статуеток буває досить великою), так і в спеціалізованих місцях. Знаходять їх і в культурному шарі поселень, і на вівтарях, і в похованнях дітей (наприклад, на Вихватинському могильнику).
  Дослідивши всебічно антропоморфну пластику, Т.Г.Мовша виділила декілька її груп : статуетки, пов’язані з культом родючості зернових культур; з культом родючості полів і лісів; з продовженням роду ( “вагітні” статуетки); берегині домашнього вогнища; “прохачки”; чоловічі фігурки (жерці).
  Стилізовані антропоморфні зображення зустрічаються також на посудинах, нанесені за допомогою врізаних ліній або фарбою.
  Усім відомі в Трипіллі модельки жител відтворюють або зовнішній вигляд двоповерхового будинку або внутрішній інтер’єр другого поверху житлового приміщення з піччю для випікання хліба. Серед знайдених на Черкащині відомі дві модельки трипільських жител - із с.Розсохуватки Тальнівського району та із с.Попудня Монастирищенського району. Дивись ілюстрацію 10.
  Перша зображає двоповерхову будівлю з балконом над входом, круглим вікном в задній стінці другого поверху. Вірогідно, вона пов’язана з обрядом будівництва нового житла.
  Друга дає інтер’єр приміщення : справа від дверей - піч, зліва - місце для помолу зерна, де розташовані три посудини - зерновики та фігурка жінки, яка розтирає зерно на зернотерці, поруч – хрестоподібний жертовник. Дослідники вважають, що ця моделька пов’язана з родинним обрядом випікання хліба, із прагненням давніх хліборобів магічними діями забезпечити рясний урожай. Одна така моделька приходиться на декілька жител. Як правило, вони знаходяться біля домашнього вівтаря, який був тільки у центральних житлах. В них жили найстаріші члени родини, які виконували функції жерців. Таким чином, дії магічних обрядів розповсюджувалися і на сім’ї сусідніх жител.
 
Розкопки одного з трипільських жител.
Розкопки одного з трипільських жител
  На трипільських поселеннях Черкащини досить часта знахідка - модельки “саночок”. Їх призначення могло бути двояке : як культові вироби і як іграшки.
  Досить різноманітна і трипільська зооморфна пластика, незважаючи на те, що по чисельності вона значно менша за антропоморфну. Домінують зображення різних свійських тварин : бика з великими рогами, корови з повним вим’ям, барана, козла, свині і собаки. Ліпні голівки цих тваринок нерідко прикрашають посудини, які служили для приготування їжі.
  Особливе місце в ідеологічних уявленнях трипільців займали бик і собака. Бик був у трипільців проявленням культу сонячного божества. Бик - найдавніший тотем степових мисливців - з часом трансформувався в зооморфне втілення верховного чоловічого божества, яке було пов’язане з солярним культом і шанувалося в образі небесного Сонця-бика. Цікаве поєднання жіночих фігурок з рогами бика. Це - відображення віри трипільців в запліднювальну силу бика, яка л’ється з небес на землю. Відомі знахідки рогів бика і в житлах трипільців.
  Собака - охоронець посівів і стад від диких тварин. Собака та його зображення використовувалися в культових діях, які охороняли від лиха. Зафіксовано також обряд поховання собаки на площі поселення і могильників, виготовлення з іклів собак амулетів.
  З диких тварин трипільці шанували ведмедя та оленя (лося). Перший був, вірогідно, жертовною твариною. Відомі посудини, які зображали ведмедя. Олень і лось - промислові тварини. Їх м’ясо йшло в їжу, роги - на виготовлення землеробських знарядь праці, зуби - на амулети.
  Трипільські племена мали складні ідеологічні та релігійний уявлення. Вони знайшли яскраве відображення в ритуальній  
пластиці, до якої відносяться антропоморфні та зооморфні статуетки, модельки жител, ритуальні “хлібці”, та в багатогранній орнаментації побутового і ритуального посуду.
  Досить часто зустрічаються на трипільських поселеннях біноклевидні посудини, які належали до обряду “напування землі” ; мисочки на двох, трьох, чотирьох ніжках - курільниці, що використовувалися під час обрядів; посудини у вигляді жіночих статуеток, які були пов’язані з культом викликання дощу.
  Головним аспектом ідеології трипільців був культ родючості (передусім землеробської) в його чисельних варіантах із складною обрядністю і символікою.
  Важливу роль відігравав змій, який був носієм добра, охоронцем цінного, своєрідним посередником між небом і землею в обрядах викликання дощу, символом “вмираючої” та “оживаючої” природи. На трипільській кераміці зображення змія зустрічається досить часто і в різних варіантах : реалістичні зображення, у вигляді спіралі, парні змії ( як покровителі господаря і господарки житла) та ін.
  Широко був розповсюджений і культ небесного оленя - матері , що дає дощ землеробу. З ним пов’язані конічні миски, на дні яких розміщувався розпис у вигляді двох надзвичайно стилізованих фігур рогатих тварин ( олених, лосих) в круговому польоті. Стилізація тварин перетворює їх іноді в дві дощові смуги. Ці миски та зображення на них пов’язані з обрядом “волхвування водою” - звернення до неба з проханням дощу.
  Одержав розвиток у трипільських племен і культ Сонця, яке для трипільців було не господарем світу, а ознакою неба, показником Часу. Його ми також можемо побачити на трипільському посуді.
  Особливу роль в ідеології трипільців відіграв культ святості житла та домашнього вогнища, з яким пов’язані модельки жител.
  Відповідну роль продовжують відігравати мисливські культи, які знайшли відображення в розписах на кераміці і в зооморфній пластиці. На відомому горщику, знайденому В.В.Хвойкою, можна побачити сцену полювання.
  Для орнаментації трипільської кераміки характерні трьохярусні композиції, які свідчать про триярусний поділ світу на землю, небо та “небеса” ( або “верхнє небо” ), якими управляла велика космічна володарка. Вона зображалася на посуді у вигляді “личин” з очами-сонцями.
  В світогляд трипільців ввійшли всі чотири виміри : довжина,  
ширина ( земля розорана “повздовж і поперек”), висота (висота світу, який зникає в “небесах” ), час (безперервний рух світу).
  Орнаментація трипільців була суспільним явищем, яке давало можливість розповісти про відношення до світу та об’єднати людей для різних спільних дій.
  Трипільське мистецтво можна вважати частиною загального східноєвропейського мистецтва. Але порівняно з іншими культурами, воно досягло більш високого рівня розвитку, в чому полягає його історичне значення.
  Під час відвідання пам’яток трипільської культури в Тальнівському та Уманському районах Черкаської області, які лежать вздовж та неподалік туристсько-краєзнавчого маршруту “Золота підкова Черкащини”, вас ознайомлять з історією та розвитком трипільської культури, найхарактернішими рисами та особливостями окремих її поселень. Але побачити всесвітньовідому трипільську кераміку ви поки що зможете лише в Черкаському обласному краєзнавчому музеї або в Тальнівському музеї хліборобства. Адже музей трипільської культури заплановано створити в с. Легедзине, де розміщено адміністративний центр історико-культурного заповідника “Трипільська культура”.

 
Кераміка трипільського поселення Тальне.Кераміка трипільського поселення Тальне.

 
додати

Комментарии 

 
0 #2 Кеті 2012-09-28 18:05 Интересно!!!!!! Цитировать
 
 
0 #1 Бригада 2010-09-03 21:57 клас Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...