Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Моринці Будище
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 94 гостей онлайн

Села Моринці та Будище

Батьківщина  Тараса Шевченка 




  Перша згадка про село належить до середини ХVІІ ст. 1648 року: через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса чисельністю 6 тисяч чоловік.
  1658 року село згадується як маєтність К.Виговського.
  1730 року в Моринцях за історичними джерелами було всього 50 дворів. Наприкінці ХVІІІ ст. селом володів В.В.Енгельгардт, тоді в селі вже налічувалося 169 дворів та мешкало 1347 чоловік. Крім хлібо-робства і скотарства, вони займалися чумацьким промислом.
  Моринці – батьківщина Т.Г.Шевченка, який народився тут 9 березня 1814 року в кріпацькій сім’ї Григорія Івановича Шевченка. Із Моринців 
була родом мати поета Катерина Якимівна ( дівоче прізвище – Бойко).
  Після переїзду батьків у село Кирилівку в кінці 1815 року, малий Тарас не раз гостював у діда Якима та бабусі Маланки, захоплено слухаючи у їх переказах різні бувальщини.
  Приїздив Тарас Шевченка до Моринців й уже відомим поетом і художником 1843 та 1845 року, а також після десятирічного заслання 1859 року. І кожного разу глибокий біль краяв ледь зрадиле серце, адже він бачив безрадісне злиденне життя односельців.
  Пам’ять про свого видатного земляка в селі берегли завжди. 1921 року організованій артілі надали ім’я Т.Шевченка, пізніше тут було організовано колгосп «Батьківщина Шевченка». 1939 року у селі побудували нову школу, а на її подвір’ї встановили бюст Шевченка роботи скульптора К.М.Терещенка. В 1956 році в селі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку.
  З багатьох куточків України та світу приїздять в с.Моринці люди відвідати цю землю, віддати свою шану видатному сину українського народу. Шанувальники поета проходять стежками його дитинства, відвідують садиби діда Якима та Копія, знайомляться з експозиціями відтворених хат.
   

Одна із відтворених хат в с. Моринц - Т.Г.ШевченкоОдна із відтворених хат в с. Моринці.


   

Село Шевченкове


/ до початку ХІХ ст. – Керелівка,

до 1929 р. – Кирилівка/


  Перша згадка про село відома в історичних джерелах під 1618 р. В середині ХVII ст. на карті Г.-Л. де Богдана позначено поселення біля «Кереліва лісу». Поруч із селом проходив відомий торгівельний «Чорний шлях».
  Існує кілька переказів про заснування села. Згідно з однією в цієї місцевості оселився першим козак Кирило, навколо якого стали селитися інші люди.
  На початку ХVIII ст. село було власністю магнатів Яблонських. У 1741 році тут було 130 дворів та понад 900 жителів.
  Деякий час селом володіли князі Любомирські, потім його купив князь Потьомкін.
  1768 р. селяни приймали активну участь у відомому повстанні «Коліївщина».
  Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережної в складі Російської імперії, Керелівка дісталася генерал-губернаторові псковсь-кому і смоленському В.В. Енгельгарду, з 1828 р. – його сину Павлу, в якого Тарас Шевченка служив козачком.
  В селі народився дід поета - Іван Андрійович та батька - Григорій Іванович. Дід прожив довге життя, був свідком Коліївщини, про що часто розповідав онукові. Помер він на 88 році життя у 1849 році.
  Після одруження та переїзду в селі жила й мати поета Катерина Якимівна, тут народилися сестри Тараса Шевченка Катерина, Ярина й Марія, брат Йосип.
  Жалюгідний вигляд мала Кирилівка за часів Шевченка. Достатньо відвідати хата дяка з маленькими віконцями, , побудовану 1782 року, яка була не найгіршою в селі. Збережена вона тому, що після смерті батьків, Тарас Шевченка деякій час жив у дяка, допомагав по господарству та вчився малювати.
  Відвідавши Кирилівку у 1843 році , Шевченко намалював в альбомі олівцем хату, в якій пройшло його дитинство, та портрет діді Івана.
  Тарас Шевченко неодноразово згадував Кирилівку в автобіографії, листах, поетичних і прозових творах.
  Пам’ять про поета завжди жила в серцях односельців.
  У 1908 році на місці батьківської хати вони встановили млинове
   

Хата батьків в Кирилівці. Малюнок Т. Шевченка 1843 р.
Хата батьків в Кирилівці. Малюнок Т. Шевченка 1843 р
колесо з написом : «Тут була хата Т.Г.Шевченка». 
  Незважаючи на заборону з боку царизму, в селі широко відзначався Шевченківський ювілей у березні 1914 року. Тоді ж на гроші, зібрані діячами культури Києва і студентською молоддю, викупили садибу батьків Шевченка. З того часу вона стала доступною для багатьох відвідувачів, що вже тоді прибували сюди із різних місць.
  П’ять онуків Шевченка брали участь у революційних подіях Жовтневої революції 1917 року.
  Пам’ятним у житті села був Шевченківський ювілей 1929 року - 115 річниця від дня народження поета. Саме тоді на урочистих зборах село було перейменовано в Шевченкове.
  З 1935 року на садибі Шевченка розгорнулось будівництво літературно-меморіального музею, який був відкритий у 1939 році під час святкування 125-річниці з дня народження поета. У селі діяв колгосп «Шевченків край»
  У 1957 р. в центрі села було встановлена пам’ятник поету – бронзовий монумент роботи М.П.Олійника та М.К.Вронського.
  Останнє впорядкування пам’ятних місць села, що пов’язані з Т.Г.Шевченком, відбулося у 1989 році, під час урочистого святкування 175-річчя з дня народження поета.
  На садибі батьків було відтворено за малюнком поета 1843 р. хату, в який виріс Тарас Шевченка, упорядковані могили батька та матері поета та інші шевченківські місця.
  В експозиції літературно-меморіального музею відвідувачі можуть познайомитися також з історією села, цей зал було відкрито у 1967 році.
  В 1992 році три села Звенигородського району – Моринці, Будище, Шевченкове та 43 пам’ятки об’єднані в державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». На садибі батьків поета поруч з музеєм було побудовано адміністративний корпус заповідника. Сьогодні заповідник отримує статус Національного.

с. Будище


  Село Будище розташовано між селами Моринці та Шевченкове. Відвідувачі батьківщини Тараса Шевченка обов’язково бувають в ньому. За часів Т.Г.Шевченка тут був маєток Енгельгардтів, в якому малий Тарас служив козачком у 1829 році.  
  Сьогодні від маєтку зберігся будинок, льох, сад та алея каштанів, що веде до будинку. Зберігся й дуб, в якому Тарас Шевченко прятав свої малюнки. Він отримав в народі назву «Шевченків дуб».
  Перед в’їздом ви побачите пам’ятник молодому Тарасу Шевченку , а біля маєтку - пам’ятну дошку, на якій зроблений відповідний напис.


  Дуб Тараса ШевченкаДуб Тараса Шевченка
  в с.Будище.




 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...