Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Корсунь
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 210 гостей онлайн

Місто Корсунь-Шевченківський

/до 1944 р. – Корсунь/


  Історія міста починається в сивій глибині століть. На його території знайдені залишки давніх поселень неолітичних племен, трипільців, скіфів, черняхівців, ранніх слов’ян, виявлені 6 поодиноких курганів та 3 курганні групи з 16 насипами.
  У часи Київської Русі, за князя Ярослава Мудрого, на цьому місті було закладено місто-фортецю – один з головних форпостів Русі на її південних кордонах зі степом, звідки здійснювали спустошувальні наскоки численні племена кочовиків.
  Сьогодні тут відомо більше 20 археологічних пам’яток, що охоплюють період від ІV тис. до н.е. до пізнього середньовіччя.
  Перша літописна згадка про Корсунь припадає на 1032 р.
  Згідно з легендою назва міста пішла від Кримського Корсуня ( Херсонеса). Його вихідці після хрещення Русі були священними Київської десятинної церкви. Отримавши від князі Володимира право збирати данину на Пороссі, вони нібито і далі назву поселенню над Россю.
  1240 року Корсунь зруйнували монголо-татари.
  У ХV-ХVІ ст. ст. на землі стали тікати з північних та західних областей від покріпачення селяни і місто знову відродилося. Щоб використати їх в боротьбі з тарами та турками, польський король Стефан Баторій 1580 року звелів побудувати в Корсуні замок і надати його мешканцям значні привілеї. 1584 року Корсунь отримав Магдебурзьке право, а невдовзі міста стає центром староства.
  В кінці XVI на початку XVII ст.ст. мешканці Корсуня брали активну участь у національно-визвольних повстаннях : 1596 р., 1605 р. , 1630 р. 1637 р. та ін. Тут поховано гетьмана Тараса Трясилу, керівника одного із відомих народних повстань.
  В цей час Корсунь був значним містом Середньої Наддніпрянщини і за кількістю населення випередив Черкаси, Білу Церкву та інші міста, поступаючись лише перед Чигирином. Він стає одним із центрів українського козацтва. Тут часто відбувалися козацькі ради.
  Особливого значення набуває Корсунь у роки національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. В травні 1648 року біля Корсуня в урочищі Горіхова Діброва ( нині с. Виграїв) відбулася переможна Корсунська битва, в якій козаки Корсунського полку прославилися винятковою мужністю і стійкістю. У 1649 році він налічував 3472 чоловіка, у 1654 р – 5405. Йому підпорядковувалися 18 міст і містечок, 19 сотень.
  1651 року Богдан Хмельницький одружився на Ганні, сестрі сотника сотника Корсунської полкової сотні Івана Золотаренка, якій виявив себе талановитим воєначальником. 1655 року він був смертельно поранений і після смерті похований в Корсуні.
  1663 року син Б.Хмельницького Юрій постригся у ченці в Корсунському монастирі.
  За Андрусівським перемир’ям Корсунь на 126 років ( 1793 року ) залишався під владою Польщі. Але народ не припиняє боротьбу проти чужоземних загарбників.
  В кінці XVII - на початку XVIII ст..ст. Корсунщину охоплює полум’я народного повстання під проводом полковника Захара Іскри. А 1768 року, коли вибухнуло повстання Коліївщина, мешканці Корсуня стають його активними учасниками. Їдучі на Умань, М.Залізняк захопив Корсунь , розгромивши польський гарнізон.
  У кінці ХVІІІ ст. Корсунське староство входило до складу Польської держави – Речі Посполитої. В 1780 році власником Корсуня став князь Станіслав Понятовський, небіж польського короля Станіслава-Августа, якій вирішив побудувати тут свою резиденцію Автором проекту став відомий архітектор і художник Я.-Г. Мюнц, уродженець Ельзасу.

Корсунський замок


  Першою спорудою Корсунського замку був великий дерев’яний будинок 1782 р., знесений у 1783 р. Побудований був він на місцині, яка за мапою 1789 р. має назву Острів. Біля будинку було закладено виноградники і плантація шовковиць, а поруч – прекрасний ландшафтний парк площею 100 га.
  Проект кам’яного палацу був розроблений відомими польським архітектором Я.-Д.Ліндсей у 1787 р. Резиденція князя Понятовського складалася із палацу, в’їзних воріт, флігеля, швейцарського будиночку, оранжереї та лютеранської каплички.
  Після розподілу Польщі 1795 року, коли землі Корсунського староства перейшли до складу Росії, князь продає свій Корсунський маєток. 1799 року указом імператора Павла І воно було подаровано П.В.Лопухіну, міністру юстиції, голові Державної Ради та Комітету міністрів Російської імперії.
  Ставши власником цього маєтку, князь П.В.Лопухін відновлює в Корсуні промисловість, будує православну Спасько-Преображенську церкву 1817-1822 рр., , що була освячена 23 жовтня 1823 р.
  Після смерті П.В.Лопухіна Корсунь переходить до його сина Павла, який часто бував тут і навіть почав комплектувати унікальну бібліотеку. У 1835 році він оселяється тут назавжди. 
  Після переїзду П.П.Лопухін перш за все береться за перебудову панських споруд Корсунського замку.. На палаці з’являються чотири башточки-бельведерки, добудовується флігель, будується велика кількість господарських споруд, на березі р. Рось та на даху палацу він розводить оранжерею. Під час перебудови була зруйнована перехідна галерея з парними колонами.


Палац Лопухіних в Корсуні.Палац Лопухіних в Корсуні. 
Картина невідомого художника ХІХ ст.

  Коштом володаря маєтку в Корсуні реставрується стара Іллінська церква, збагачується внутрішнє вбрання чудової Спаської церкви.
  Князівський палац вражав своєю пишністю. Стіни кімнат і залів були прикрашені родинними портретами пензлів видатних художників К.Брюлова, В.Боровиковського. Тут було велике зібрання гравюр, старожитностей, малюнків костюмів народів світу. У величезному двосвітньому залі щосуботи влаштовувалися концерти.
  Піклувався князь й про свій парк, його алеї він прикрасив мармуровими статуями, по горах спокійно ходили фазани, павичі, по Росі плавали лебеді.
  Сучасники відзначали, що корсунський замок з його парком були одним з найбагатших місць не тільки в Росії, але і в Європі.
  1873 року власником маєтку став небіж П.П.Лопухіна князь М.П.Лопухін-Демидов, а після його смерті власницею Корсунського маєтку стала його дружина княгині О.В.Лопухіна-Демидова, відома в Європі своїм багатством та розкішшю.  
  На рубежі ХІХ-ХХ ст. ст. на острові була споруджена контора управителя та князівська баня.
  Архітектурно-парковий ансамбль Корсунського замку дійшов до нас на малюнках та гравюрах ХVІІІ-ХІХ ст. ст. Я.-Г.Мюнца, Я.-Д.Ліндсея, Н.Орди, М. Антоновича, Т.Шевченка, Ф.Шнайге, Дюпрессі та ін.
  Після 1917 року в палаці розміщувалися різні партійні та державні органи, під час війни – радянський та німецький шпиталі, а з 1945 року – музей історії Корсунь-Шевченківської битви.
  Архітектурні споруди парку є пам’ятками архітектури ХVІІІ-ХІХ ст. ст., а парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержав-ного значення.
Корсунський парк

  На початку ХVІІІ століття в Росії досягає високого рівня садово-паркове мистецтво. Тоді створювали парки виключно регулярні із суворою симетричністю всіх елементів пейзажу. Наприкінці ХVІІІ ст.. французький стиль поступається англійському іррегулярному, який називали ландшафтним або пейзажним. Цей стиль передбачав розміщення парковим алей та куточків серед яскраво виражених рельєфних ландшафтів. У ХІХ ст. більша частина українських парків створювалася як дендрологічні, тобто в них особлива увага приділялася вирощуванню різноманітних , в тому числі й екзотичних, рослин. Наприкінці ХІХ ст. створюються переважно невеликі парки, в яких мало уваги приділяється композиції паркового пейзажу.
  Що стосується Корсунського парку, то він був закладений в кінці ХVІІІ ст. як парк ландшафтний. Його основною складовою частиною була р.Рось. Стиснута скелястими берегами, звивиста, вона має декілька відокремлених один від одного островів різної форми, поміж деяких виникають природні каскади.
  Парадна частина парку була розташована на острові Дені, там було споруджено оранжерею в стилі палацу. А головна алея парку наче стріла зникала в романтичній даличині по горизонтальній ділянці острова. Вздовж головної алеї були розміщені насадження, клумби та городи, які були “кухонними” ділянками парку. Хоча ці господарські угіддя завжди виконували естетичні функції.
  На сусідніх островах, що були з’єднані з головним містками й паромами, розташовувався пейзажний парк. На більшому за розмірами острові доріжки були закільцьовані навколо живописних насаджень. Поляни поєднували всі алеї в єдиний комплекс. Всі доріжки для прогулянок були не круті, а плавні, створюючи в плані витончений загадковий візерунок.
  Романтичний парк часів Понятовського розгортав перед гуляючими різноманітні картини всесвіту : тут була і турецька альтанка, і тріумфальна арка з “китайським” завершенням, і єгипетська піраміда, і будиночок за типом швейцарських шале, і ротонда, що нагадувала античний храм.
  Корсунський парк часів Понятовського сучасники порівнювали з “Софіївкою” часів Потоцького.
  Головним компонентом Корсунського парку був і є камінь, який в інших парках відкидали, надаючи перевагу мармуру. Тут же приваблює скромна виразність дикого валуна, вкритого мохом, простота його форми і фактури. Він надає паркові особливої чарівності.
  Варто зазначити, що з 1790 року садівником Корсунського парку був відомий ірландський парковий пейзажист Діонісій Маклер, але нам не відомо що саме він зробив для парку.
  За часів володіння Корсунським маєтком П.В.Лопухіна парк майже не зазнав змін.  
  Час перебудови парку співпав з володінням П.П.Лопухіна., із парку кількох паркових стилів він став яскравим вираженням чистого Романтизму. Саме в цей парк любив ходити Т.Г.Шевченко, коли приїздив у Корсунь до свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка. Збереглося кілька малюнків із Корсунського альбому поета. Один з них підписано автором “У Корсуні”. В парку зберігся “Шевченків каштан”, під яким поет любив малювати.

 
 Т.Г.Шевченко.“ У Корсуні ”. 1859 рТ.Г.Шевченко.“У Корсуні ”. 
  1859 р.

  Кардинальних змін зазнав парк і під час володіння М.П Лопухіна-Демидова : зменшилися розміри парку, по алеях парку були розміщені мармурові скульптури, на штучно створених терасах були посаджені численні кущі бузку.
  16 червня 1916 року Корсунь відвідала мати останнього російсь-кого царя Миколи ІІ імператриця Марія Федорівна. На згадку про це було посаджено дерево-екзот гінкго дволопатеве та ялинку, які й сьогодні милують очі відвідувачів парку.
  Рослинний світ сучасного парку досить різноманітний і багатий. Парк знаходиться біля південної межі Правобережного Українського лісостепу. Отже, тут змішуються флористичні смуги степу і лісостепу, а також зустрічаються східноєвропейські й азійські рослини. Вогкі північні схили скель дали притулок і низці північних рослин.
  Серед дерев ту можна побачити : дуб, осику, тополю, липу, ліщину, ясен, клен гостролистий, ялівець ( червоний кедр), сосну, граб, явір, березу, осокору, мордину, вербу, в’яз.
  Серед дерев-екзотів вам покажуть в парку : гінкго дволопатеве, гірко-каштан звичайний, ялину звичайну та колючу, сосну Веймутова та кримську, ялицю, бархат амурський, софору японську, акацію білу, альбіцію, яловець козацький, самшит та ін.
  Всього в корсунському парку росте порід дерев разом з чагарниками близько 70 видів і різновидностей.
  На степових просторах вашу увагу привернуть : горицвіт, сон, анемона, жовтець, медяниця, гвоздика, синяк, терен, коров’ як та ін.
  Сьогодні в парку можна побачити лише летючих мишей, їжаків, ондатр, водяних щюрів, ласок, білок, кротів, хоча колись тваринний світ парку був надзвичайно багатим. Слід зазначити, що останнім часом почались роботи по відновленню парку завдяки турботам працівників Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповід-ника.
  Відомою сторінкою в історії Корсуня стала Корсунь-Шевченківська битва 1944 р., яку іноді називають “ Другим Сталінградом”. Битва відіграла велику роль у Великій вітчизняній війні. Завдяки ній місто поміняло свою назву із Корсуня на Корсунь-Шевченківський. Про події того часу ви детально дізнаєтесь під час екскурсії по музею історії Корсунь-Шевченківської битви, який розміщено в палаці Корсунського замку кінця XVIII-ХІХ ст. ст.
  А ми на завершення нашої розповіді про Корсунь-Шевченківський, хочемо відмітити видатних уродженців та мешканців міста, якими гордяться сучасні його жителі : Герой радянського Союзу , віце-адмірал М.М.Кулаков, Герой Соціалістичної праці, маслороб місцевого маслозаводу Ж.Д.Давиденко, кінорежисер В.З.Довгаль, поетеса Т.О.Коломієць, заслужена вчителька УРСР Н.Г.Бантос.
  В місті та його околицях багато історичних пам’яток і місць : могила-пам’ятник українському художнику І.М.Сошенку, який помер тут 1876 році; козацька могила та пам’ятник воїнам Богдана Хмельницького, що загинули під час Корсунської битви; пам’ятник Б.Хмельницькому, залишки стародавніх городищ XVI-XVII ст. ст. ; козацький спостережний пункт на курганному насипу, стела на честь перебування в Корсуні Т.Г.Шевченка; та інші.


 
додати

Комментарии 

 
0 #4 VC 2017-03-19 17:32 Цитирую все буде йому:
У вашому місті щей проживає аферист мошейник ОЗЕРОВ Олександр Анатолійович брехун яких світ не бачив.

І як відноситься до цього громада.
Цитировать
 
 
+2 #3 все буде йому 2016-01-15 03:57 У вашому місті щей проживає аферист мошейник ОЗЕРОВ Олександр Анатолійович брехун яких світ не бачив. Цитировать
 
 
0 #2 Муратова Діна, лікар 2010-12-02 23:47 Добрий день, важені працівники музею! В часи мого життя в рідній Україні, казали, що на запитання треба відповідати. Хотіла би знати, чи існуюь в музеї відомості про лікаря Гірсу Вацлава, який працював у Корсунський лікарні Лопухіних- Демідових в 1909-1912рр? А може я не ті роки вказала? Він народився в Україні , у Шепетовці,працю вав хірургом у Києві підчас Першої світової війни. Чекаю відповіді. Може історики Корсуня допоможуть мені. Муратова Цитировать
 
 
0 #1 Муратова Діна, лікар 2010-11-23 15:53 Дуже дякую за екскурсію по парку, але мене цікавлять люди, які мешкали в Корсуні і працювали. Наприклад, Гірса Вацлав лікар-хірург в 1909-1912, який в 1920 році став заступником міністра закордонних справ молодої Чехословачини. Чи мають відомості про це працівники музею? Якщо мають, то повідомте мені, будь ласка, на мою адресу
З повагою і надією на відповідь. Муратова - пенсіонерка.
Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...