Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Чигирин
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 138 гостей онлайн

Місто Чигирин
Чигирин знаходиться на правому березі річки Тясмин, маючи вигідне географічне положення. Найдавніші згадки про місто належать до першої половини ХVІ ст. Про нього говориться як про  
один з козацьких зимівників, який мав невелику фортецю. Але археологічні дослідження свідчать, що ця територія була здавна заселена. Тут виявлено курганні могильники ямної культури та скіфського часу, поселення та могильник епохи бронзи, багатошарове поселення, поселення ранньозалізного віку та черняхівської культури та інші пам’ятки.
  Зростання Чигирина і перетворення його на одну з наймогутніших фортець ХVП ст. найтісніше пов’язано з ім’ям Богдана Хмельницького, який став у 1638 році чигиринським сотником, а згодом – з 1648 р. - гетьманом війська Запорізького. Чигирину Б.Хмельницький надавав особливого значення. Зовсім скоро він стає резиденцією гетьмана, яка в роки Визвольної війни стає фактична столицею України.
  Мандрівник П.Алепський зазначає, що Чигиринська “міська фортеця не має собі рівної по всій країні козаків по своїй височині, величині гори, на якій вона побудована, по своїй обширності та силі боліт і води, що її оточують. З цієї причини вона дуже могутня… Однак зараз зруйнована”.
  Невдовзі опис фортеці і свої яскраві враження залишає і турецький мандрівник Евлія Челебі : “ Зараз це міцна фортеця, що має три ряди стін. Розташована на землях польських, вона знаходиться під владою гетьмана Дорошенка і має сорок тисяч озброєного війська. Цитадель її стоїть на стрімкій скелі. Навкруги фортеці три ряди непрохідних ровів. Фортеця розташована на  

   

Чигирин ХVІІ ст. за реконструкцією Г.Логвина.
Чигирин ХVІІ ст
великому острові, направо і наліво від нього перекинуті наплавні дерев’яні мости. В цитаделі стоять будинки солдат-козаків… там же  
арсенал, чудові гармати, монастир із дзвіницею, схожою на башту”. 
  У нижньому місті Челебі нараховує десять тисяч будинків з верхніми поверхами, а також двадцять сім дзвіниць. “…Той, хто побачить навколо цієї фортеці знаряддя війни і різні сатанинські  

Петро Дорошенко.Петро Дорошенко.


пристосування, рогатки, щити, щипці для ядер, самостріли, вкрай здивується. Через рів, що оточує передмістя, течуть води Тясмина, і в тих водах видно різноманітні піки і стальні луки …”
  Смерть Богдана Хмельницького стала початком занепаду Чигирина. Роз’єднанні українські землі, часті чвари власних гетьманів, боротьба за Україну Польщі, Росії та Туреччини знекровлювали український народ та його столицю. І хоча в 1677 році Чигиринська фортеця була відбудована на зразок найновіших оборонних споруд Європи за проектом військового інженера Патріка Гордона, уже в 1678 році вона була знищена в результаті руйнівних турецьких походів на Україну.  
  Трагічні події, що відбувалися в Чигирині, знайшли свій відгук в багатьох писемних джерелах того часу. Зокрема, літописець Самійла Величко писав : “ Гадаю, що серця багатьох синів православної церкви плакали таємно на ту чигиринську загибель і нарікали на своїх незичливих і недбалих принципалів, що нещиро бажали Чигирину цілості і зовсім не чинили належної допомоги. Бо коли б вона була, не тріумфував би турчин на Чигирином і взагалі  
мусив би, як і минулого літа, з ганьбою тікати від Чигирина додому…”
  Після турецьких походів Чигирин втрачає своє попереднє значення військового та політичного центру України.
  “З часу Турецької війни Чигирин залишився в руїнах і запустінні, а із гетьманської столиці, із міста раніше славного своїми укріпленнями, зробився мізерним містечком, про яке важко повірити, щоб через нього билися дві стотисячні армії”, - писав у середині ХІХ століття в одній із своїх книг І.І.Фундуклей.
  “Це справжнє село, яке відрізняється від інших сіл приміщенням присутственних місць в кам’яному будинку”,- писав згодом Л.І.Похилевич.
  У кінці ХІХ ст.. Замкова Гора , що височіє в центрі Чигирина, входить до реєстру пам’яток, опублікованого в книзі В.Б.Антоновича “Археологическая карта Киевской губернии” як залишки городища. Тут же дається опис знахідок на Кам’яній Горі та поблизу її підніжжя : кам’яна баба, хрести, бронзові наконечники стріл, поодинокі монети та скарби з польських, шведських, російських, ризьких, пруських та інших монет, переважно ХУП ст.
  І хоча Чигирин дуже часто згадувався в історичних джерелах, проте археологічно довгий час не вивчався.
  Вперше залишки фортеці на Богдановій Горі були досліджені на початку ХХ ст. В.В.Хвойкою. У 1954 році вийшла книга відомого вченого Г.Н.Логвина “Чигирин-Суботів”, де узагальнювалися підсум-ки архітектурно-археологічних розкопок середньовічного Чигирина 1953 р. На Богдановій Горі Г.Н.Логвин виявив залишки потужної оборонної стіни ХVІ-ХVП ст.ст., що була викладена з місцевого каменю-пісковику.
  У 1972-73 рр. розвідки й розкопки в Чигирині здійснила експедиція у складі київських археологів Р.О.Юри та П.А.Горішнього. На схилах Богданової Гори в шурфах і траншеях дослідникам часто траплялись кахлі, уламки жолобкової цегли, фрагменти керамічного посуду ХVП ст., покритого зеленою та жовтою поливою. У нижньому місті були виявлені залишки зго-рілого житла. Там було знайдено скелет дитини, яка, очевидно, заги-нула під час пожежі, що спричинилася облогою міста в 1677-78 рр.
  З 1989 р. археологічні дослідження в Чигирині відновилися. Метою досліджень було виявлення, археологічне вивчення архітек-

турно-археологічних залишків оборонних, житлових та інших споруд часів Визвольної війни , їх реставрації, реконструкції, створення експозиції, присвяченої життю та діяльності Богдана Хмельницького. Дослідження проводилося у зв’язку з Постановою Ради Міністрів України про створення Чигиринського історико-культурного завсідника на честь 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького.
  Головним об’єктом розкопок залишалася Богданова Гора. Протягом 1989-92 рр. були продовжені дослідження гетьманської фортеці, зокрема, тюремної башти Петра Дорошенка. Тут, на горі, було відкрито три приміщення. Одне з них, трикутної форми, очевидно, було місцем ув’язнення. Стіни споруди потужні, викладені з кам’яних брил на вапняковому розчині. З цього приміщення вів вхід до іншого, площею 200 кв.м., стелю якого було 
вимуровано у вигляді склепіння. Можливо, тут зберігалися боєприпаси. Знайдено понад 100 ядер від гаківниць та гармат різного калібру, свинцеві кулі, деталі замка від крем’яної рушниці, бойова сокира, залізний наконечник стріли, а також побутові речі : бруски для точіння ножів, ножі, підкови від козацьких чобіт, люльки, скляні вироби, залізна однозуба похідна виделка, зв’язка залізних ключів, цвяхи тощо. З цього приміщення можна було потрапити до іншого підземелля, звідки східці вели прямо на подвір’я фортеці. В ньому знайдено кахлі від печей та уламки посуду ХVІІ ст. У верхній частині стіни центрального приміщення розкриті залишки гарматних амбразур. Тут дослідники пропонують продовжити розкопки після консервації відкритих споруд, щоб згодом здійснити їх реконструкцію.  
  У 1994 році дослідження башти Дорошенка продовжувалося. Пошуки оборонної кам’яної стіни не увінчалися успіхом. Натомість на певній глибині були розчищені згорілі та зотлілі дерев’яні конструкції від зрубів оборонних стін. Конструкції добре збереглися. На думку дослідника П.А.Горішнього, це були залишки однієї з дерев’яних веж старої фортеці, про знищення залишків якої під час будівництва нової писав Патрік Гордон.
  Археологічні дослідження проводилися і в нижньому місці. Вдалося розкопати на розі вулиць М.Грушевського і В.Леніна залишки кількох жител ХVП-ХVШ ст.ст. та 10 господарських ям. У заповненні жител, ям та на площі розкопу знайдені фрагменти  
горщиків, мисок, кахлів, козацьких люльок, виробів з гутного скла

Чигиринська фортеця ХVІІ ст. за Патріком Гордоном.
игиринська фортеця ХVІІ ст. за Патріком Гордоном.
ручка скляного келиха зеленого кольору, розвал світло-сірого орнаментованого горщика, свинцева куля, біконичне пряслице, кахлі з рослинним орнаментом, ядро ХVП ст. Зустрічались уламки обмазки, печини, шлаків, кістки домашніх тварин тощо.
  Археологічними розвідками в Чигирині були виявлені залишки оборонних ровів і валів, зафіксовано частину мурованої з каменю оборонної стіни та залишки земляних споруд на схилах Богданової Гори, що входила в систему укріплень фортеці.
  Одночасно велися дослідження і по вулиці Леніна ( напроти заводу продтоварів ). Виявлено два стародавніх колодязя. В засипці виявленого тут оборонного рову було знайдено чавунне ядро, аналогічне знайденим в башті Дорошенка. Знайдені уламки полив’яного посуду ХVП-ХVШ ст.ст. та фрагменти круглого віконного скла.
  На схилах Богданової Гори було виявлено залишки фундаментів невеликої церкви. На плані Патріка Гордона вона зазначена як Петро-Павлівська церква. За його свідченням тут був похований Київський митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський , що був “переслідуваний і польським урядом за непохитність в православ’я, і росіянами за любов до хороброго і заповзятого Дорошенка” та інші шановані особи .

Митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський
Митрополит Йосип Нелюбович-Тукальський

  Згадана церква була мурованою, майже квадратною за планом із трикутними фронтонами, високою щипцевою покрівлею, мала два входи. Із археологічного матеріалу траплялася кераміка, майже цілий горщик світло-сірого кольору, розписаний коричнево-червоною глиною. Знайдені кістки від людського скелета та домашніх тварин.
  Залишки церкви планувалося вивчати і в наступні роки. Проте у зв’язку з відсутністю коштів на її консервацію та музеєфікацію стало тимчасово неможливим її подальше вивчення.
  У 1993-94 рр. в нижньому місті досліджувалися і залишки козацького цвинтаря ХVІ-ХVП ст.ст. та населення Чигирина цієї доби. Всього відкрито 260 поховань.
  Дослідження залишків козацького цвинтаря з такою кількістю поховань проведено вперше в цьому районі, і подальше вивчення  
археологічних і антропологічних матеріалів має важливе наукове значення, зокрема, у визначенні етнічних ознак цього населення та матеріальної культури ХVП ст.
  Як визначила київський антрополог Т.О.Рудич, що досліджувала  
останки похованих, серед них простежується велика кількість травмованих людей. На багатьох скелетах виявлені сліди від ударів шаблею, деякі черепи пробито свинцевими кулями, одна з куль виявлена в щелепі похованого. На деяких людських кістках простежені осколки ядер, що застрягли там. На цвинтарі було багато дитячих поховань. Не виключено, що більшість похованих були вирізані під час набігів татар і турків, що майже повністю знищували тоді місцеве населення. Як свідчить Т.О.Рудич, чоловіче населення відзначалося високим зростом, міцною будовою тіла з гарно розвинутим рельєфом м’язів, що говорить про сильні фізичні навантаження. 
  В ногах одного з небіжчиків було виявлено цілий горщик ХVП ст. При одному з жіночих поховань знайдені підківки від чобіт, залишки шкіри від взуття, срібна каблучка та три заколки для зачіски. Серед речей, що супроводжували похованих, археологи відкопали свинцеві кулі, наконечники стріл, намисто, залишки керамічного світильника та інші предмети ХVП ст.
  У 1994 р. зроблена унікальна знахідка - залишки тканин і фрагменти одягу. Це передня частина жіночої блузи, прикрашеної мереживом, а також головний убір із парчевої тканими. Цікаві бронзові застібки для одягу. Деякі поховання супроводжувалися монетами.
 Головний убір. Чигирин. ХVІІ стГоловний убір.
Чигирин. ХVІІ ст.

  Під час розкопок, окрім, похованих, була виявлена велика кількість фрагментів кераміки ХVП ст. Скупчення великої кількості керамічного матеріалу на порівняно обмеженій площі розкопу свідчить про раптове припинення людської діяльності, в даному разі, в результаті військового нападу, що підтверджується такими знахідками, як гарматні ядра та кулі.
  Посуд, яким користувалися мешканці Чигирина, був самий різноманітний : горщики, миски, тарелі, друшляки сковорідки, глечики, баньки, ринки, макітри, чаші, кубки, свічники, датовані переважно ХVП ст. Чигиринський керамічний посуд, прикрашений ангобом, фарбою різних кольорів та відтинків, різнокольоровою поливою, розмаїття візерунків, що покривали різноманітний за асортиментом посуд, переконує нас в існуванні високого рівня керамічного виробництва та вишуканих естетичних смаків населення Чигиринщини.
  Дослідження козацького цвинтаря ускладнюється тим, що переважна більшість похованих була розкидана і знищена, або перекрита фундаментами Присутственних місць - адміністративних приміщень царської Росії, збудованих тут на початку ХІХ століття на козацьких кістках в прямому розумінні слова. У засипці ям майже по всій площі розкопів виявлена велика кількість перелопаченої землі, вугілля й попелу, що потрапляли в могили. Очевидно, цвинтар ще в ті часи поширився на потужне згарище, що утворилося після пожежі в Чигирині під час турецької облоги в 1678 р., описаної в літописних джерелах і щоденнику Патріка Гордона.
  Останки небіжчиків, після часткового дослідження цвинтаря, були перезахоронені під Богдановою Горою. Над братською могилою захисників та жителів Чигирина в ХVП ст. стоїть зараз Каплиця. Вона побудована неподалік від місця, де стояла церква в ім’я Преображення Господня, а тепер знаходиться головний корпус музею Богдана Хмельницького.
  На жаль, за браком коштів дослідження пізньосередньовічного Чигирина припинилося.
  У перспективі передбачається підготувати башту Дорошенка та церкву Петра і Павла для експозиційного огляду, а також дослідити залишки оборонної башти, вали і рови нижнього міста, що збереглися в деяких місцях до наших днів, підземні ходи, фундаменти культових споруд. Плануються пошуки резиденції Богдана Хмельницького та інших цікавих об’єктів. Важливим моментом стане дослідження залишків мосту ХVП ст. на Тясмині.
  Хоча Чигирин в археологічному відношенні вивчений недостатньо,уже в існуючих матеріалах вимальовується обличчя козацького столичного міста.
  Масові знахідки посуду, полив’яних плиток від підлоги, відомих на Черкащині ще з часів Київської Русі, глиняних люльок, кахлів, прикрашених геометричним та рослинним орнаментом, що оздоблювали печі чигиринських світлиць, свідчить про високу культуру керамічного виробництва тих часів. Фрагменти виробів з гутного скла та уламки круглого віконного скла є виявом розвинутого склоробного виробництва. Склоробні підприємства ( гути ) з’явилися тут ще в ХVІ ст. Українське гутне скло користувалося великим попитом і називалося “черкаським”. Предмети побуту, прикраси та залишки одягу, відкриті на цвинтарі, дають уявлення про життя та побут мешканців середньовічного міста. Залишки фортифікації та споруд на Богдановій Горі та в нижньому місті розповідають нам про рівень військового мистецтва української держави ХVП ст., що вдосконалювалося в боротьбі з ворогом. Монети, знайдені в скарбах на Богдановій Горі та в місті, говорять про широкі торгівельні зв’язки України з європейськими державами. А наявність на території міста багатьох церков та монастиря свідчить про високий духовний рівень козацького суспільства, а також про те, що Чигирин був одним із непохитних осередків православ’я в боротьбі проти покатоличення українського народу.
  Початком занепаду Чигирина була смерть Б.Хмельницького 1657 р., а особливо турецькі поході 1677-1678 рр. Після руйнування міста 1678 року гетьманська резиденція була переведена на лівий берег Дніпра, і Чигирин остаточно втратив своє значення військового і політичного центру. Згідно так званого «Вічного миру» 1686 року Чигирин мав «залишитися пустим до подальшої ухвали». Але втікачі-кріпаки, як і раніше, заселяли спустошений край.
  Історія Чигирина ХVІІІ ст. це історія постійної боротьби населення проти національного, релігійного, соціального гноблення з боку польської шляхти. 1736 року гайдамаки заволоділи містом. 1750 року в районі Чигирина діяли загони Івана Вовка та Грицька Похила. 1768 року в місті та його околицях діяв загін Семена Неживого.
  На рубежі 50-60-х рр. ХVІІІ ст. були спроби відродити Чигиринську фортецю, в місті спорудили новий замок та нові укріплення в низовій частині.
  Після 1793 року Чигирин увійшов до складу Росії, з 1797 року місто стає повітовим центром, що сприяло розвитку міста та зростанню йогонаселення. 1830 року в місті побудували лікарню і пошту, в парафіяль-ній школі три вчителя обучали грамоті 24 хлопчиків. В місті працювало 15 крамниць, трактир, 16 «питейних» закладів.
  В 1843 і 1845 рр. в Чигирині побував Тарас Шевченко. Тут він зробив кілька малюнків «Дари в Чигирині», «Чигирин з Суботівського шляху», «Чигиринський дівочий монастир». Чигирину поет присвятив багато рядків своєї поезії – «Розриту могилу», «Чигирине, Чигирине», «Холодний Яр», «За що ми любимо Богдана».  

Чигирин з Суботівського шляху.Т.Г.Шевченко. 
Чигирин з Суботівського шляху.

  Після реформи 1861 року селяни Чигиринщини неодноразово виступали проти грабіжницького характеру реформи, особливо великі їх заворушення відносяться до 1875-1876 рр. 
  Розвиток капіталізму в Росії спричиняв зміни і в житті Чигирина. Зростає населення міста, будуються підприємства та майстерні , хоча переважна більшість населення займається сільським господарством. В 1912 році в місті працювало лише 6 чинбарень, 3 парові млини, 3 канатні підприємства, завод мінеральних вод, цегельня, олійниця та кар’єр.
  Цікава історія Чигирина і в ХХ столітті. Під час відвідання міста ви дізнаєтесь про неї під час знайомства з музейними експозиціями та пам’ятками міста.


 
додати

Комментарии 

 
0 #6 Наталія! 2014-10-05 16:03 Дякую! Цитировать
 
 
0 #5 Свит 2011-11-23 21:57 блин, не хочу её делать Цитировать
 
 
0 #4 Gomosoodymn 2011-11-10 17:04 How do you play Barcelona in this year? Цитировать
 
 
-2 #3 Dimon 2011-05-06 11:38 ЫЫЫЫЫ ПРАКТИЧЕСКАЯ №4 xD Цитировать
 
 
0 #2 Ирочка! 2011-04-27 22:54 Я ще не читала но і за те спасіба Цитировать
 
 
-11 #1 Хуй пойми кто 2010-11-12 13:32 ому задали эту дибильную презентацию пишите сюда)) Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить