Головна Історія України Iсторія Черкас Вулиці Черкас Дашковича
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 43 гостей онлайн

Вулиці Черкас
Вулиця Остафія Дашковича
(колишня Парадна)

У верхній частині міста в XIX ст. всі вулиці забудовувалися відповідно до плану архітектора Гесте, 
який був розроблений ще в 1815 р. і остаточно затверджений в 1825 р. Ним передбачалась забудова Черкас рівними кварталами з прямими вулицями. 
Серед них була й та, яка носить тепер ім'я Остафія Дашковича





  Доходний будинок по вул. Парадній (тепер вул. О. Дашковича). Знесений у 80-х роках. Фото початку ХХ ст.




 Із архівних джерел відомо, що з 1893 р. Вона називалась Парадною від її початку до Дубасівської (тепер вул. Хрещатик). Далі вона продовжувалась аж до вул.. 
Надпольної (теп. Ільїна) підназвою Лікарняна, мабуть тому, що пролягала поряд з повітовою лікарнею 
(зараз у цих старовинних будинках, що збереглися дотепер, міститься станція "Швидкої допомоги"). З 1908 до 1923 р. її називали Лікарняною вже тільки від Гоголівської вулиці, остання частина зберегла назву Парадна. З 1923 по 1941 р. всій цій вулиці було надане ім'я К. Маркса. З 1941 по 1943 р. її перейменували на Запорізьку, а з 1943 по 1992 р. знову повернули попередню назву - К. Маркса. В 1992 р. міськвиконком надав їй ім'я Остафія Дашковича.
Ким же був Остафій Іванович Дашкович і які мав заслуги перед Черкасами? З історичних джерел відомо, що цей видатний козацький ватажок з 1514 по 1535 р. був черкаським і канівським старостою. Як стверджує відомий дослідник історії запорізького козацтва Д. Яворницький, керуючи Черкасами і Каневом ".він звабив до себе таку силу козаків, що обидва міста надовго стали ядром усього українського козацтва". Будучи черкаським старостою, він виявив себе як здібний ватажок і хоробрий воїн українського козацтва, загони якого захищали південні кордони українських земель від турецько-татарських орд. О. Дашкович добре упорядкував Черкаси і спорудив міцний замок, який витримав у 1532 р. тринадцятиденну облогу кримських татар на чолі з ханом Сайдет-Гиреєм. Одночасно О. Дашкович виконував обов'язки коменданта міської фортеці, був командиром ополчення всього Черкаського староства. У 1535 р. Остафій Іванович Дашкович помер неодруженим і, як годиться лицарю, заповідав великі пожертвування на православні монастирі краю. В історії Черкас він незаперечно посідає одне з визначних місць.
Свою подорож по цій старовинній вулиці ми розпочнемо від скверу Богдана Хмельницького, звідки вона бере свій початок. Зелений сквер, що розмістився на одному з високих пагорбів - це частка історії нашого міста, яка губиться у сивій давнині. На його території в XVI ст. містилась резиденція князів Вишневецьких. Тут були побудовані перші в Черкасах муровані споруди, котрі пізніше були обнесені високими мурами. Недавно археологи знайшли у південно-західній частині скверу залишки фундаментів будівель тих часів.
У роки визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. гетьман України Б. Хмельницький звідси послав листа до
московського царя з проханням прийняти Україну до складу Росії і негайно надати військову допомогу в боротьбі зі шляхетською Польщею. Тут стоїть тепер гранітна стела, що засвідчує цю подію, у XVIII ст. на території замку була споруджена в'язниця, а пізніше - урядовий центр (так звані "присутственные места"). Наприкінці XIX і на початку XX ст. всі приміщення резиденції були перебудовані на в'язницю, яка у 1922 р. була зруйнована. Відтоді ці споруди більше не відтворювалися. Старожили Черкас іноді й досі називають територію скверу замчищем. Провулок, який проходив поруч із замком, тривалий час називався Тюремним, а пізніше був перейменований на Парковий спуск. До революції цей невеликий двогектарний клаптик землі називався Купецьким садом, тут проводили своє дозвілля купецькі родини.
У 20-х роках його назвали Пролетарським парком, а з початку 50-х років перейменували на Комсомольський. Це був парк молодості старшого покоління черкасців. Тут завжди працював цілий молодіжний комплекс відпочинку. Вечорами діяли естрада і танцювальний майданчик, відкрита була бібліотека - читальня, збирався шаховий гурток, працювали невеличкий стрілецький тир і ресторан. Алеї, де прогулювалась молодь, ховалися в розмаїтті зелених лип, милували око різнобарвні квіти. У центрі парку бив розкішний фонтан, який щедро дарував прохолоду відпочиваючим. Сотні черкащан вечорами йшли сюди, розважались, танцювали, дивились виступи естрадних артистів, слухали співаків. Старожили ще пам'ятають виступи народних артистів М. Крючкова і В. Меркур'єва, які відвідали Черкаси у 1946 р. після виходу на екрани кінотеатрів улюбленого фільму "Небесний тихохід", де вони грали провідні ролі. Черкащани слухали тут і українські народні пісні у виконанні відомих співаків України М. Шраменка (родом з Руської Поляни Черкаського району), а також випускника черкаської середньої школи № 3 Аскольда Бесєдіна, який пізніше став заслуженим артистом України. Виступали на естраді Комсомольського парку і відомі гумористи Тарапунька і Штепсель.
 У роки війни, коли Черкаси захопили німецько-фашистські окупанти, вони створили в південній частині парку кладовище, де ховали своїх померлих від ран солдатів (у місті було кілька німецьких лазаретів).
Після визволення Черкас від фашистів при вході до парку була братська могила радянських воїнів, які загинули, визволяючи місто від ворога. Спочатку на ній був встановлений дерев'яний пам'ятник, який згодом замінили на мармуровий обеліск. У 1967 р. останки полеглих воїнів із братської могили перенесли на Пагорб Слави.
У 60-х роках у сквері збудовано приміщення ресторану "Чайка", який і дотепер існує як кафе
Про те, що територію міста заселяли ще на початку нашої ери давні племена, свідчать археологічні розкопки. Недавно метрів за 500 від початку вулиці археологи Черкаського обласного краєзнавчого музею (керівник експедиції М. П. Сиволап) знайшли невідоме до останніх років кладовище періоду Черняхівської культури, яке відноситься до IV – V ст. н. є. Розкопані поховання людей, де виявлені керамічні вироби. Тут здавна жили землеробські племена. Одначе це аж ніяк не стосується заснування міста Черкаси.
На розі вулиць Дашковича і Хрещатику стоїть двоповерховий цегляний будинок, що споруджений наприкінці XIX ст. за архітектурним рішенням у стилях модерн і класицизм. До революції тут містився готель "Слов'янський", який пізніше був перейменований на "Дніпро" (діяв до середини 70-х років). Тепер уже декілька років цей красивий будинок на реконструкції, тут розміститься Укрсоцбанк. Напроти, через вулицю, стояв у минулі роки двоповерховий будиночок, у якому до революції містилися магазин і фотографія М.Л. Томпакова. До 70-х років тут був гастроном "Київський", який пізніше знесено
На місці спорткомплексу „Спартак”, котрий споруджено у 1967 р., до революції стояв єврейський молитовний будинок – синагога, який з 1946 р. використовувався як спортзал.
Для підготовки кадрів учителів краю в Черкасах був відкритий вищий учбовий заклад - Державний педагогічний інститут в новому будинку, який споруджено 1930 р. В XIX ст. на цьому місці стояв одноповерховий будинок попа Якова, якого Т.Г. Шевченко у своїх спогадах про перебування в Черкасах згадує як "попа-розстригу". За твердженням краєзнавця С.С. Нехорошева, в попівському будинку Шевченко був 19 липня 1859 р.
На розі вулиці О. Дашковича і бульвару Шевченка привертає увагу двоповерховий будинок, де міститься "Дитячий світ" (а тепер „Сільпо”). До Революції тут був магазин купця Малишева, котрий в 20-х роках використовувся як спортивний центр Всеобучу. Звідси вийшло багато перспективних спортсменів, які прославили Черкащину. Серед них чемпіон України з легкої атлетики Микола Багрін та рекордсмен-легкоатлет Ю. Гренаківський. На місці обласного музично-драматичного театру на початку XX ст. стояла родинна синагога власника Черкаської тютюново-махорочної фабрики А. Зарицкого.

З середини 30-х років приміщення було передано дитячій музичній школі, котра працювала до середини 50-х років. У 60-х роках тут діяв міський Будинок культури.
На розі вулиць О. Дашковича і Благовісної красується Будинок культури тютюнової фабрики "Ювілейний". На цьому місці до 70-х років стояв клуб цієї фабрики, де працювали молодіжні гуртки, проводились вечори відпочинку, зустрічі з діячами культури, міські конференції і урочистості, демонструвались кінофільми. Далі по вулиці привертають увагу корпуси Черкаської тютюново-махорочної фабрики. Вона також є часткою історії нашого міста. Тут працювало не одне покоління черкащан. У 1878 р. київський купець першої гільдії А. А. Зарицький відкрив у Черкасах фабрику, яка складалась на той час із двох відділень - виробництв турецького тютюну і махорки. 
Тут працювало всього 122робітники. В 1925 р. основний корпус фабрики згорів. У 1927 р. споруджено новий корпус на чотири поверхи. Виробництво було забезпечене найновішим обладнанням. У роки війни більша частина виробничих приміщень була зруйнована і спалена. У перші ж дні після визволення Черкас від фашистів колектив власними силами розпочав відбудову фабрики і на початку 1945 р. вона дала першу продукцію.
Пам'ятником архітектури у місті є будинок Політехнікуму, що розташований на розі вулиць О. Дашковича та Ільїна. Споруджено його в 1905 р. як казенний винний завод (склад).







 здание техникума Головний корпус Черкаського політехнікуму (колишній будинок державного винзаводу, споруджений на початку XX ст.). Фото 1996р. 


 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...