Головна Історія України Iсторія Черкас Опис Черкас
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 128 гостей онлайн

ЧЕРКАСИ у давнину

Місто Черкаси розташоване на правому березі Дніпра в районі Кременчуцького водосховища. Відстань до Києва залізницею 240 км, автомобільним шляхом 227 км, Дніпром 208 км. Населення 311 тис. чол. Черкаси сьогодні - це адміністративний, економічний і культурний центр Черкаської області і однойменного району.
Дата заснування міста відноситься до 80-х років XIII ст. У 1986 р. Черкаси відзначили своє 700-річчя.


У 1320-1322 рр. русько-литовські літописи згадують Черкаси вже як відоме місто серед інших міст південної Русі.
В кінці XIV ст. Черкаси входили до складу Київського князівства і належали литовським феодалам.
У 1394 р. Київське князівство було передане ставленику литовського князя Вітовта Скиргайлу. Літописи тих часів стверджують, що населення Київщини не визнало Скиргайла. Особливо сильний опір чинили йому жителі Черкас і Звенигородки.
В другій половині XV ст. кримські татари посилили грабіжницькі напади на українські землі. У 1483 р. вони зруйнували майже всю Київщину. Одначе черкасці з успіхом відбились від ворогів і Черкаси зостались єдиним містом на півдні держави, яке не було зруйнованим.
Перші згадки в історичних джерелах про черкаських козаків відносяться до 1492 р. Тоді кримський хан скаржився, що київляни і черкасці розгромили татарський загін під Тягинею. Такі експедиції у відповідь на татарське свавілля черкаські козаки проводили і в наступні роки. Так, у 1493 р., після нападу татар на Черкаси князь Богдан Глинський організував похід черкаських козаків на татарську Очаківську фортецю і зруйнував її.
Тривалий період козацтво відігравало велику роль у житті Черкас
До ліквідації Київського удільного князівства (1471 р.) Черкаси входили до його складу, а після того - до складу Київського воєводства. З XV ст. місто стало центром Черкаського староства.
Роль Черкас як опорного пункту боротьби з загарбниками особливо виросла з кінця XV ст., коли посилились грабіжницькі напади Кримського ханства на Україну.
Задовго до часів гетьманування Богдана Хмельницького Черкаси були головним містом козацької України, ім'ям якого і козаки, і сама Україна в Московській Русі називались Черкасами. Заселивши територію біля Дніпра, козаки займались сільським господарством, полюванням, рибною ловлею, бджільництвом, а також служили в загонах козацької варти, яку очолювали черкаські старости.

 

 Діорама Черкаського замку XVI ст. 

 

(знаходиться в експозицїі обласного краєзнавчого музею)
На початку XVI ст. Черкаси з навколишніми поселеннями складали староство. Першим старостою (1514 - 1535 рр.) був Остафій Дашкович, який
водночас очолював і українську прикордонну варту в районі середньої Наддніпрянщини. Він добре забудував місто, спорудив міцний замок,
 який витримав 13-денну облогу татарського війська Сайдет-Гирея в 1532 р.
Черкаські старости О. Дашкович і особливо його наступник В. Тишкевич збирали безліч поборів з населення міста. Це спричинило до того, що в Черкасах 1536 р. спалахнув бунт, під час якого міщани вигнали з міста
старосту і адміністрацію.
У 1557 р. кримський хан Девлет-Гирей за допомогою турків і валахів сильно потіснив козаків, які закріпились під проводом Дмитра Івановича Вишневецького в Запорізькій Січі.
Вишневецький вимушений був залишити свою фортецю, відійти на територію Литви і зайняти Черкаси і Канів, де він був призначений старостою.
Черкасці брали активну участь в селянсько-козацьких повстаннях. У травні 1593 р. під Черкасами з'явилось двотисячне козацьке військо під керівництвом К. Косинського. Відбувся жорстокий бій з шляхетським військом, яким командував О. Вишневецький. У бою К. Косинський загинув (одна з околиць міста тривалий час зберігала назву "Косинська").
На початку XVII ст. козаки складали більшу частину населення міста Черкаси. В ревізькому списку, складеному в 1622 р., повідомлялося: "Мещан послушных в Черкассах 120, податей не платят, но каждый обязан отбывать при старосте воєнную службу на коне и с оружием. Домов козацких непослушных в городе и по хуторам более тысячи..."
В Черкасах перебували зі своїми загонами повстанців Тарас Федорович (Трясило) в 1630 р. та І. Сулима в 1635 р. Велику підтримку надавали жителі Черкас у 1637-1638 рр. повстанським загонам, якими керували Павло Бут (Павлюк) і Яків Остряниця.
У 1637 р. після битви з гетьманом Павлюком під Кумейками поляки, захопивши Черкаси, спалили їх. Французький інженер Боплан, який був на службі в польській армії, писав у той час: "Я видел Черкассы во всем блеске, когда они служили главным оборонительным местом козаков. Сам гетьман имел там своє пребывание, но мы сожгли зтот город 18 декабря 1637 года..."
Через 10 років після спалення міста поляками наступило відродження. Місто і замок були відбудовані, але вже за часів Б. Хмельницького.
Черкаси були тісно пов'язані з подіями національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. Звідси 8 червня 1648 р. Б. Хмельницький звернувся з листом до російського уряду про
бажання українського народу приєднатись до Росії і з проханням надати військову допомогу козакам у боротьбі проти шляхетської армії. На той час місто було центром Черкаського полку, який очолював полковник М. Кривоніс. Водночас Черкаси розвивались як великий ремісничий і торговий центр, де були поширені гончарні промисли, а також швацьке, ткацьке, ковальське та інші ремесла. Значна частина населення займалась сільським господарством. Після смерті Б. Хмельницького Черкаси кілька разів переходили із рук з руки: то від Польщі до Росії, то від Росії до Польщі. Згідно з Прутським мирним договором 1711 р. Черкаси перейшли під владу Польщі. Козаки і більша частина населення переселились на лівий берег Дніпра. Місто дісталося польським урядовцям майже безлюдним.
Незважаючи на утиски з боку польської шляхти Черкаси поступово відроджувались. За ревізією 1765 р. в місті нараховувалось 455 хат, був відбудований замок.
Під час Коліївщини черкасці активно боролись проти пригноблювачів. Недалеко від Черкас діяв повстанський загін С. Неживого. 27 травня 1768 р. до міста зі своїм загоном прибув Максим Залізняк. Він зупинявся на замковому майдані і щиро вітав черкасців.
Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Черкаси з 1797 р. стали повітовим містом Київської губернії.
У середині XIX ст. в Черкасах виникли перші промислові підприємства: тютюнова фабрика Зарицького, рафінадний завод (1854р), який був найбільш потужним і технічно досконалим в Росії, а також цегельний і лісопильний заводи.
Розвивалась торгівля. Про це свідчить зростання чисельності купців з 76 у 1803 р. до 294 у 1855 р.
У місті проводилось 7 щорічних ярмарків і щотижневі базари. Черкаси стали одним з головних перевалочних пунктів лісу, який сплавлявся вниз по Дніпру із північних районів.
З розвитком економіки зростало й місто. У 1803 р. в ньому нараховувалось 1190 будинків, переважно дерев'яних.


  Старинные ЧеркассыТютюнова фабрика А. А. Зарицького. Фото початку XX ст.

На початку XIX ст. в місті було 2 шпиталі і міська лікарня. У 1818р.
 відкрилося духовне училище, аз 1856 р. почало працювати жіноче училище.
 Черкаси не раз відвідував Т.Г. Шевченко у 1845-1846 рр., а у 1859 р. він перебував у місті під наглядом поліції з 18 по 22 липня.
Зберігся будинок Цибульських, де проживав поет. До 175-річчя від дня його народження тут відкрито Музей
 "Кобзаря" Т. Г. Шевченка, а на будинку вивішена меморіальна дошка.

Базарна площа Черкас кінця XIX ст


Старинные Черкассы

 Після реформи 1861 р. в Черкасах продовжувала інтенсивно розвиватися промисловість, особливо коли закінчилось будівництво залізниці Київ-Одеса,
яка проходила через Черкаси. В 1885 р. у місті діяли 15 промислових підприємств,
на яких працювали понад 800 робітників. З розвитком промисловості і торгівлі в Черкасах виникають відділення банків. Одним з перших відкрився

Казенний винний склад (тепер будинок Політехнікуму). Фото кінця XIX ст.

Старинные Черкассы


 

 

 

 

Громадський банк, пізніше відділення Орловського і Мінського комерційних банків, діяли відділення Дворянського, Селянського і приватних банків. У 1900 р. в Черкасах налічувалось 29 фабрик і заводів, на яких працювали 1924 робітники.
На посилення експлуатації з боку підприємців трудовий люд Черкас відповідав посиленням боротьби за свої права, за поліпшення умов праці, підвищення зарплати. Першими піднялись на боротьбу й застрайкували у 1886 р. робітники рафінадного заводу.
Ще більший страйковий рух розгорнувся на початку XX ст. 2 листопада 1901 р. не вийшли на роботу робітники рафзаводу. Вони вимагали скорочення робочого дня до 8 годин, підвищення зарплати і поліпшення умов праці і побуту.
Революційний рух у місті з особливою силою розгорнувся у 1905 р. 1 травня зупинились підприємства. На вулиці вийшли демонстранти з гаслами: "Геть самодержавство!", "Хай живе 8-годинний робочий день!", "Хай живе демократична республіка!" Тільки за 2 місяці в місті відбулося ЗО виступів робітників.
Населення Черкас за 40 років (1870-1910) збільшилось майже втричі - з 13914 до 39649 чол.
На початку XX ст. у місті були переважно одноповерхові будинки, часто
криті соломою. Тільки центральна частина в районі Соборної площі мала міський вигляд. Тут проживали багаті мешканці, працювали адміністративні заклади, банки, контори.

Торговий дім "А.Г. Зильберман и сьіновья", який стояв на розі вулиць Суворівської і Миколаївської. Зруйнований денікінцями у 1919 р



Черкассы в прошлом
На початку XX ст. у місті були переважно одноповерхові будинки, часто криті соломою.
Тільки центральна частина в районі Соборної площі мала міський вигляд. Тут проживали багаті мешканці,
 працювали адміністративні заклади, банки, контори.
Для панівних верств населення існували декілька закладів культури: міський клуб, два громадські
зібрання, комерційні і офіцерське зібрання, два кінотеатри і дві бібліотеки.
 
На початку березня 1917 р. в Черкасах стало відомо про повалення царського самодержавства. Відбулися масові мітинги трудящих. На міських зборах представників робітників було створено Черкаську Раду робітничих депутатів. Обрали свою Раду і солдати Черкаського гарнізону. 16 січня 1918 р. Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів взяла владу в місті до своїх рук.
З 1920 р. (липень) по 1922 р. (жовтень) Черкаси і повіт входили до складу Кременчуцької губернії. У зв'язку з новим адміністративно-територіальним поділом України у квітні 1923 р. було створено Черкаський округ, який з 1927 р. називався Шевченківським. У липні 1930 р. з ліквідацією округів Черкаси залишились центром Черкаського району. На початку 1932 р., після введення нового адміністративного поділу УРСР Черкаський район увійшов до складу Київської області В листопаді 1939 р. Черкаси стали містом обласного підпорядкування. Тоді в них проживало 51639 чол. (1926 р.-34546 чол.).
За роки довоєнних п'ятирічок у Черкасах були реконструйовані і побудовані 43 підприємства, де працювали близько 9 тис. робітників.
У роки Великої Вітчизняної війни Черкаси були окуповані німецько-фашистськими загарбниками (з 22 серпня 1941 р.).
З перших днів окупації фашисти чинили жорстоку розправу над місцевим населенням. Тільки протягом вересня-жовтня 1941 р. Гітлерівці розстріляли декілька сот мирних жителів міста. В черкаських лісах активно діяли партизанські загони Ф. Р. Савченка, Г. К. Іващенка та інші. У місті вели
боротьбу підпільні організації.
14 грудня 1943 р. в результаті важких боїв Черкаси були звільнені військами 2-го Українського фронту. Вдячні черкасці на честь звільнення встановили пам'ятний знак – глибу з чорного граніту з переліком військових частин і підрозділів, які відзначилися в боях за визволення міста і котрим було присвоєне найменування Черкаських.
На височині над Дніпром споруджено меморіал - Пагорб Слави на честь визволителів міста і радянських воїнів-черкащан, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
За роки вини семеро уродженців Черкас одержали високе звання Героя Радянського Союзу: П. Ю. Атамановський, Ю. А. Воїн шин, І. Ф. Кириченко. С. 3. Кульбашний, І. Г. Куперштейн, В. А. Рувинський, І. С. Якубовський.

7 січня 1954 р. утворена Черкаська область, а Черкаси стали обласним центром. За повоєнний період місто перетворилося на крупний промисловий центр. Нині тут діють понад 50 промислових підприємств. У місті налічується 33 загальноосвітніх школи, 5 дитячих музичних і одна художня школи, 7 середніх спеціальних учбових закладів, 12 профтехучилищ, є Державний університет ім. Богдана Хмельницького, Інженерно-технологічний інститут, діють 18 лікувальних закладів.
Черкаси - батьківщина письменників О. Г. Лебеденка, О. Д. Королевича (Леся
Гоміна), поетів І. Я. Золотаревського, Май-Дніпровича (Д. Майбороди), перекладача і прозаїка В. М. Хижняка, художника-графіка В. Д. Замирайла, народної артистки України Л. Д. Лобанової.
 В Черкасах жив і працював український письменник Василь Симоненко. У місті проживає двічі Герой Радянського Союзу І. Н. Степаненко. В Черкаському пожежному училищі навчалися Герої Радянського Союзу В. П. Правик і В. М. Кібенок, які загинули при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Архітектурними пам'ятками міста є: жіноча гімназія (1905р., арх. В. Городецький), готель "Слов'янський" (поч. XX ст.), приватний будинок Щербини (XIX ст., нині Палац шлюбу). Серед оригінальних споруд радянського періоду: Музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (1965 р., арх. Б. Кучер та інші), Будинок Рад (1959 р., арх. В. Штокман), залізничний вокзал (1965 р., арх. Л. Чуприн), Будинок зв'язку (1965 р., арх. С. Рець), готель "Турист" (1970 р., арх. Н. Чмутина), Будинок політпросвіти - нині Центр підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій (1972 р., арх. М. Черненко), Палац культури "Дружба народів" (1980 р., арх. В. Лебединцев, О. Чорноусов), Обласний краєзнавчий музей (1983 р., арх. С. Фур-сенко, Л. Кондрацький, М. Собчук).
Нині в межах міста є 24 пам'ятники історії і культури. Серед них - пам'ятники Т. Г. Шевченку (1964 р., ск. С. Вронський, А. Олійник), Богдану Хмельницькому (1985 р., ск. С. Шаталов, А. Фуженко, арх. Т. Довженко, В. Дмитренко), меморіальний комплекс Пагорб Слави (1977 р., ск. Т. Кальченко, Є. Кунцевич, В. Микитенко, арх. А. Ігнащенко, О. Ренькас) та інші. На околицях міста є дві пам'ятки археології.

П. П. Соса, С. І Кривенко, В. Б. Страшевич

 



 
додати

Комментарии 

 
0 #7 віка 2016-11-15 22:53 не знаю чому але мені ця стаття не сподобалась Цитировать
 
 
+1 #6 Alexandra 2011-01-02 17:28 Мой родной, самый любимый город!!! Отличная статья! Цитировать
 
 
+3 #5 Alexandra 2011-01-02 17:26 Мой родной,самый любимый город!!! Цитировать
 
 
+5 #4 лиза 2010-09-26 13:33 пркольно Цитировать
 
 
+5 #3 Сергій 2010-07-09 10:42 Якби ще не вип'ячували комуністів, наприклад, у 1917-1919 рр., які не мали тут реального впливу, або у 1943-1944 рр., коли їхня діяльність мала не тільки визвольно-рятівні характеристики, - узагалі було б супер! Цитировать
 
 
+7 #2 Аллусік 2010-06-25 00:24 просто супер Цитировать
 
 
+5 #1 Виктор 2010-03-20 13:13 очень красивый город Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...