Головна Древній світ Світ Елінів КАРФАГЕН
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 77 гостей онлайн

КАРФАГЕН

історія Карфагена і фінікійців Pecuniae oboediunt omnia.

Грошам підкоряється все.

Сіракузи були західним форпостом еллінського світу, столицею грецької Сицилії. Далі на захід починався інший світ, таємничі, заборонені для греків моря й могутні фортеці, що піднімаються на стрімчаках. Це був мир фінікійців -пунійців, що завоювали його в ті давні часи, коли тирскі моряки знайшли дорогу в казковий Таршиш. Срібло й олово Таршиша були головним скарбом цього світу, оберігаються ревно від заздрих греків - стоїло грецькому кораблю з'явитися в заборонних водах біля Гераклових Стовпів,

як на нього з усіх боків накидалися фінікійські трієри. Трієри виходили з Гадеса, військово-торговельної бази, колись заснованої тирянами за Геракловими Стовпами на березі океану. Десь там, за Стовпами, перебував і загадковий Таршиш - але фінікійці зуміли назавжди накласти на дорогу до нього покрив таємниці.

Далекий шлях від Тиру в Гадес уздовж берега Африки тривав 76 днів. На березі отут і там були розкидані укріплені фінікійські колонії - фінікійці були першим народом, що виводив переселенські колонії на пустельні береги західного Середземномор'я. В IX столітті біля теперішнього Тунісу тирські емігранти заснували "Нове Місто", Карфаген - майбутню столицю фінікійського Заходу. Карфаген став проміжною гаванню, де відпочивали від бур ідуть у Таршиш кораблі. На початку VI століття "таршишський шлях" став піддаватися атакам грецьких трієр, час від часу греки переривали дорогу в Тир, і фінікійський Захід опинився наданим сам собі. Але фінікійські колонії зуміли об'єднатися й в 536 році зупинили греків у морській битві під Алалії. Із цього часу Карфаген став центром федерації фінікійських міст Заходу, йому вдалося підкорити Гадес і оволодіти казковими багатствами Таршиша. Срібло за всіх часів означало силу й владу; воно дозволило створити найману армію й завоювати навколишній Карфаген долини - аж до кромки Великої Пустелі. Частина місцевого населення, лівійців, була звернена в рабів; інші були змушені платити важку данину. Домовившись із дикими племенами пустелі, карфагеняни налагодили шлях через Сахару, у таємничий мир Тропічної Африки. Великі каравани доставляли з півдня чорних невільників, золото, слонову кістка, шкіри невідомих звірів і яскраве пір'я тропічних птахів. На південь везли вино й залізні мечі - символ цивілізації древнього світу.

ДО IV століття розбагатілий на торгівлі Карфаген перетворився у величезне місто з 600-тисячним населенням - найбільше місто Середземномор'я. Сотні кораблів юрбилися у великій гавані; юрби торговців метушилися на вузьких вуличках, що піднімалися до фортеці. Старе Місто, Що Примикало до порту, Бірса, було забудовано шестиповерховими будинками - тут у неймовірній тісноті жили бідняки, моряки й ремісники. За кріпосним пагорбом розташовувалося Мегара - місто багатих, розкішні вілли серед садів і каналів, тінисті парки й чудові храми. Багаті й знатні, плантатори й купці, правили Карфагеном, входили в раду старійшин і займали посади правителів-"суддів"; народні збори скликалася лише у випадку, якщо старійшини не могли домовитися між собою. За стінами міста розташовувалися маєтки аристократії - величезні плантації з виноградниками, гаями фінікових пальм і безліччю рабів. Заміські палаци карфагенської знаті дивували приїжджих греків своїми настінними розписами, басейнами, алеями троянд. Весь цей мир багатства обслуговували багато тисяч рабів; раби працювали на плантаціях, у ремісничих майстернях, служили веслярами на трієрах. Іноді вони повставали, поєднувалися із пригнобленими лівійцями й підступали до стін міста; вторгнення будь-якого ворога, римлян або греків, викликало повстання пригноблених, з люттю громили розкішні вілли карфагенян.

Повстання рабів чергувалися із хвилюваннями карфагенської бідноти, безробітних моряків і ремісників. Буржуазна аристократія позбувалася від бідноти, переселяючи її в колонії - самим великим переселенням такого роду була експедиція Ганона з 60 кораблів з 30 тисячами емігрантів. Ганон заснував кілька міст на узбережжі Африки за Геракловими Стовпами, а потім поплив на південь; він досяг берегів, покритих джунглями, де водилися горили й величезні вулкани викидали в море потоки лави. "Ми побачили вночі землю, наповнену вогнем, у середині якої горіло багаття, що досягало зірок", - говорить "Перипл Ганона". Розповідь Ганона породила легенду, що південні моря наповнені вогнем - і аж до кінця середньовіччя моряки не насмілювалися плавати цим шляхом. Подорож Гамилькона до Британії теж породила легенди - про зарості, у яких застрявали кораблі й про величезних морських чудовиськ - розповіді придумувалися фінікійцями, щоб відбити в греків бажання до плавання на захід. Імовірно, фінікійські кораблі досягали й Америки; в Америці знаходили карфагенскі монети, і в Карфагені знали про величезні острови на заході - але, звичайно, це були випадкові плавання, з яких мало хто вертався.

Могутність Карфагена опиралася на його військовий флот, сотні швидкохідних трієр, що стояли в елінгах військової гавані. Військовий порт Карфагена викликав милування грецьких істориків: це був великий круглий басейн, оточений величезним кільцеподібним будинком, колони якого піднімалися з води. Трієри пропливали між колон усередину арсеналу й по похилій площині піднімалися в сухі доки. Посередині басейну піднімався круглий будинок з доками й адміральською спостережливою вежею; доки були розраховані на 220 кораблів - карфагенський флот був гідним суперником сиракузських ескадр.

Війна між Карфагеном і Сіракузами тривала майже безупинно протягом V і IV століть; морські бої чергувалися з боями на Сицилії: фінікійцям належала західна частина острова, грекам - східна, і жодна сторона не могла здолати іншу. Армія карфагенян складалася з різноплемінних найманців - гроші купців і іспанське срібло дозволяли купувати життя солдатів. У цьому світі наживи все вирішували гроші: за гроші можна було купити військову силу, владу, могутність; маючи гроші, можна було спробувати завоювати мир - як це зробив знаменитий Ганнібал. Влада над Карфагеном належала тому, хто більше заплатить, усе продавалося й купувалося, і бідняк не вважався за людину. Загони хижих найманців охороняли розкішні вілли буржуазії й утихомирювали юрби напівголодних рабів, а коли народні збори намагалися пред'явити свої права, назустріч йому теж виходили шеренги найманих варварів з оголеними мечами. Такий був Карфаген, місто золотого тельця, що намагалося панувати над половиною Ойкумени. Золото правило цим світом доти, поки не прийшла інша сила, більш могутня, ніж золото, - сила римських легіонів. Прийшов час, і на іншому березі моря в залі римського сенату піднявся суворий старий і у тиші вимовив фатальні слова:

- Я вважаю, що Карфаген треба зруйнувати...

- Так, я вважаю, що Карфаген повинен бути зруйнований.

 

 
додати

Комментарии 

 
0 #1 віта 2014-11-13 21:08 Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...