Головна Древній світ історія Древньої Персії Історія виникнення та заснування Персії та Персидської Імперії
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 249 гостей онлайн

Історія виникнення та заснування Персії та Персидської Імперії

 виникнення Персії та поразка Мідійців

Приблизно з 600 по 559 р. на території Персії правив Камбіз I, який знаходився у васальній залежності від мідійських царів.

В 558 р. до н.е. Кир II, син Камбіза I, став царем осілих перських племен, серед яких ключову роль грали пасаргади. Центр Перської держави був розташований навколо м. Пасаргади, інтенсивне будівництво якого відноситься ще до початкового періоду правління Кира. Про громадську організацію Персії того часу можна судити лише силуетно. Основним соціальним осередком була велика патріархальна родина, глава якої мав необмежену владу над усіма своїми родичами. Родова (а пізніше й сільська) громада, яка поєднувала ряд родин, протягом багатьох століть залишалася могутньою силою. Роди були об'єднані в племена.

Коли Кир II став царем Персії, на всьому Близькому Сході залишалися чотири великі держави, а саме, Єгипет, Вавилонія, Мідія й Лідія.

В 553 р. Кир підняв повстання проти мідійського царя Астиага, у васальній залежності від якого знаходилися до того часу перси. Війна тривала три роки й закінчилася в 550 р. повною перемогою персів. Екбатани, столиця колишньої Мідійської держави, тепер стала однієї із царських резиденцій Кира. Скоривши Мідію, Кир формально зберіг Мідійське царство й прийняв офіційні титули мідійських царів: "великий цар, цар царів, цар країн".

Починаючи із часу захоплення Мідії Персія виступає на широку арену світової історії, щоб протягом наступних двох сторіч грати в ній провідну в політичних відносинах роль.

Близько 549 р. вся територія Елама була захоплена персами. В 549 - 548 р. перси підкорили країни, які входили до складу колишньої Мідійської держави, а саме Парфію, Гирканію й, ймовірно, Вірменію.

Тим часом Крез, правитель могутнього Лідійського царства в Малій Азії, із занепокоєнням стежив за стрімкими успіхами Кира й почав готуватися до війни. З ініціативи єгипетського фараона Амасіса близько 549 р. був укладений союз між Єгиптом і Лідією. Незабаром Крез уклав договір про допомогу й зі Спартою, найдужчою державою в Древній Греції. Однак союзники не усвідомлювали, що необхідно діяти негайно й рішуче, а тим часом Персія з кожним днем ставала все більш могутньою.

Наприкінці жовтня 547 р. у р. Галіс, у Малій Азії, відбулася кровопролитна битва між персами й лідійцями, але вона закінчилася безрезультатно, і жодна зі сторін не ризикнула негайно вступити в новий бій.

Крез відступив у свою столицю Сарди й, вирішивши більш ґрунтовно підготуватися до війни, звернувся із пропозицією укласти військовий союз до царя Вавилонії Набоніда. Одночасно Крез послав вісників у Спарту із проханням надіслати військо до весни (тобто приблизно через п'ять місяців), щоб дати персам вирішальний бій. З таким самим проханням Крез звернувся й до інших союзників і до весни розпустив найманців, які служили в його війську.

Однак Кир, що був у курсі дій і намірів Креза, вирішив застати супротивника зненацька і, стрімко пройшовши кілька сотень кілометрів, опинився у воріт Сард, жителі яких зовсім не очікували такого нападу.

Крез вивів свої кінноти, які вважалися непереможними , на рівнину перед Сардами. За порадою одного зі своїх полководців Кир поставив всіх верблюдів, які йшли в обозі, попереду свого війська, перед тим посадивши на них воїнів. Лідійські коні, побачивши незнайомих їм тварин і зачувши їхній запах, пустилися навтьоки. Однак лідійські вершники не розгубилися, зіскочили з коней і стали боротися пішими. Була жорстока битва, у якій, однак, сили були нерівні. Під напором переважаючих сил супротивника лідійцям довелося відступити в Сарди, де вони були обложені в неприступній фортеці.

Думаючи, що облога буде довгою, Крез послав вісників у Спарту, Вавилон і Єгипет із проханням про негайну допомогу. Із союзників лише спартанці більш-менш охоче відгукнулися на благання лідійського царя й підготували військо для відправлення на кораблях, але незабаром одержали звістку, що Сарди вже впали.

Облога Сард тривала лише 14 днів. Спроба взяти місто штурмом закінчилася невдало. Але один спостережливий воїн з війська Кира, що належав до гірського плем'я мардів, помітив, як по стрімчастій і неприступній скелі спустився з фортеці за упалим шоломом воїн, а потім піднявся назад. Ця частина фортеці вважалася зовсім неприступною й тому не охоронялася лідійцями. Мард піднявся нагору по скелі, і за ним пішли інші воїни. Місто було взято, і Крез попав у полон (546 р.).

 

 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить