Головна Древній світ Історія Древньої Греції Житло Греції Міста у Древній Греції
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 117 гостей онлайн

Міста у Древній Греції

міста Древньої Греції

Протягом довгого часу в грецьких містах допускали розкіш тільки для суспільних будівель. Приватні житла були дуже скромні й позбавлені навіть самого незначного комфорту. 

Очевидно, люди майже не жили в будинках і найчастіше ночували поза будинком, під портиками. Міські вулиці, вузькі й звивисті, захаращені на додачу виступами й балконами перших поверхів, були майже недоступні для сонця. Афіни особливо довго зберігали самий жалюгідний зовнішній вигляд. Місто було спалено під час перських воєн, але його знову відбудували з тією же недбалістю. Вулиці як і раніше мали випадковий напрямок, а будинки населених кварталів залишалися маленькими й незручними. Ці вулиці мабуть можна порівняти із сучасним Катманду, де й зараз є всі ознаки грецьких міст у давнину. Чужоземці озивалися про Афіни із презирством. Сам Демосфен дивився з подивом на бідні житла Мильтіада, Аристида й Фемістокла. Але помалу розкіш проникнула й у приватні житла. Міська стіна була відсунута й розбиті нові квартали. Архітектор Гіпподам Мілетський зробив цілий переворот у справі будування міст. При своїх роботах у Піореї, Туриумі й на Родосі він намагався розташовувати вулиці за правильним планом і будувати вулиці в одну лінію. Платон посилається на нові правила, спрямовані проти власників. В Афінах астиноми й ареопаг були зобов'язані спостерігати за справним утримуванням будівель, змушувати лагодити й збуджувати справи із приводу всіляких порушень. Майже всі міста - Афіни й Мегара, Сціон і Потидея, Самоз і Сарди - були оточені великими передмістями, де розкіш була найбільш помітна. Щоб зрозуміти цю зміну, досить зрівняти в Афінах старі квартали Пнікс і Ареопаг із новими кварталами Кераміком і Дипілоном: місце тісних нетрів зайняли справжні житла. Але важко перешикувати торговельні вулиці міста й збільшити кількість будинків на них. Тому багаті воліли селитися за містом. Фукидід і Ісократ стверджують, що в їхні часи гарні житла треба було шукати поза міськими стінами (як і в наш час теж). В IV столітті Демосфен жахається від розкоші приватних будинків, яка невпинно зростала,. Однак головним чином цей новий смак знайшов прояв у колоніях, у заморських країнах, і саме там еллінське житло досягло свого апогею в V і IV століттях, у палацах тиранів і царів.

 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить